Несправедливість

Я сиділа і ридала.

І стояла.

І страждала..

Я у риди душу свою виливала.

Ну а ти!

На а ти, жахливий покидьку,

Сидів, сміявсь і веселивсь!

Не чув тих мук моїх, що постійно

︎ розривали:

Накривали кров'ю й смутком

Все життя гниле моє.

Ну а ти кричав на мене,

Що забрала в тебе шаль:

Темну, вогку і бродливу -

Твою радісну печаль.