Мактуб: приречені на зустріч

У ніч розлуки вітер нам шепоче,

Що не судилось бачитись нам вік.

Хвилюють душу спогади і очі,

І час тече, минає майже рік.

Ми — дві зорі на різних небосхилах,

Розлуки вічність — хрест для нас обох.

Назавжди серед пилу у могилі,

Нам бути не судилося удвох.

Минали ночі, стерлися кордони

І час звернув із вирваних доріг

Зітхнули легше вічні небосхили

Твій образ я у пам'яті зберіг

Знайшлась нарешті втраченая єдність

Кінець розлуці, що колись була

Яка то неймовірная безмежність

Знайтися там, де курява й імла

В обіймах світло, і душа радіє,

Скінчився чорний, безкінечний жах.

Тепер ми разом, як тоді, у мріях,

Однакові і на обох ногах

Хто вірний серцем — матиме той щастя,

Нагородить за витримку життя.

Якщо шкарпетка навіть під диваном

Свою знайде, — тож вірмо ! Машаллаh!