Зіронька

Історія з альтернативного всесвіту, бо я так захотіла. Люблю свою психопатичну дитину, хай пробачать мене ментально здорові люди.

__________

Домовились зустрітися о третій годині ночі на парковці, бо зазвичай Славі до того часу набридало дригатися в клубі, а Женя якраз свою зміну закривав. Ідеальний план, коли у коханця є автівка і він пропонує підвезти додому. Але за десять хвилин до третьої Артур запропонував дунути на даху, а ще за двадцять Слава намагався розгледіти зорі в засвіченому столичному небі. А коли Мерлін сказав, що готовий повертатись, Слава поглянув на годинник і, охуївши від просраного часу, зірвався до ліфта. На телефоні був один пропущений від Жені і одне повідомлення від нього ж: «ти передумав сьогодні?»

Слава відразу набирає його. Схоже, в ліфті покриття ніхріна не ловить. Але він набирає ще раз. Та не ловить. Пише, що трохи затримався, але повідомлення не доставлене. Бо покриття ж нема! Пʼяна й напалена тривога кричить, що все пройобано. А коли двері ліфта нарешті випускають його на парковку, він біжить. Куди бігти?

Там загорілись чиїсь фари. Габарити автівки ну точно як у Женьки. Слава зривається до неї. А вона виїжджає з місця. А він стає перед нею якраз на повороті й, розкинувши руки в сторони, зажмурює очі, молячись, щоб водій загальмував.

Самогубець.

В нього ніхто не врізається. Він розплющує очі й підходить до переднього пасажирського. Так, точно Женьки автівка. Смикає за двері, але вони відмикаються лиш з четвертого разу.

— Бляха, вибач, я затупив трохи, — кидає Слава, сідаючи й зачиняючи двері. — До тебе? — він пристібається й підіймає погляд.

За кермом сидить зовсім не Женя. Якийсь мужик. Виглядає доглянуто, але років на десять старший за звичних партнерів. Ще й дивно всміхається. Як їх можна було сплутати?

Не дивлячись, авжеж.

— До мене? — перепитує незнайомець.

Слава мнеться з відповіддю. Ну, тобто він вперше його бачить, не знає його намірів, не знає взагалі, що він може зробити — а може і вбити ж. А якщо він гомофоб?

— Вибачте, я переплутав Вас із другом, — намагається викрутитися Слава й повільно відстібає пасок безпеки, майже безшумно, але наступної миті гучно клацають замки на дверях.

— А що ви з другом збирались робити так пізно? — питає дядько.

Негарно, мабуть, буде тікати від відповіді, беручи до уваги те, що навряд Славу без неї звідси випустять.

— Він мав мене додому завезти…

— До себе, я так розумію?

— В початковому плані було до мене…

— Отже, вдома тебе ніхто не чекає? — з насолодою уточнює чоловік та, не чекаючи відповіді, вже твердо каже: — Краще пристібнись, сьогодні поїдеш до мене.

Він тисне на газ, і автівка рухається з місця, у напрямку виїзду.

— Ви мене вбʼєте? — питає Слава, але пристібається.

Нутром відчуває небезпеку, але сироти по всьому тілу не відпускають, лише провокують бажання дізнатись, що буде далі. Його справді сьогодні можуть вбити?

— Не цікаво, — каже незнайомець. — У мене був мерзенний вечір, як би ти міг його виправити?

Це компромат чи пропозиція? Слава не до кінця розуміє, але нутрощі скручує від напруги. Бути чесним — а там його вже чи з машини викинуть, чи закопають, чи…

— Гаразд, — зітхає Слава, — у мене в планах було багато сексу, але зараз я просто хочу дожити до ранку, тому погоджусь на все.

— Справді? — зовсім нещиро дивується чоловік.

— Я ціную своє життя, тож мені б не хотілось його закінчувати.

— А так і не скажеш.

— Ви гомофоб? — вже прямо питає Слава, бо з машини його явно не збираються викидати, а трахнути чи вбити — це вже під питанням.

— А схожий? — не покращує ситуацію чоловік.

— З першого погляду важко сказати…

— То роздивись краще.

— Так, добре, — Слава боязко розвертається більше обличчям до дядька й намагається його роздивитись. Здоровезний дядько. — Ну, брились Ви точно сьогодні, пуза у вас я не бачу, клітчатої сорочки теж, як і ділового костюма. У Вас є зачіска, тобто і волосся на голові, нігті… — Слава примружується, аби під черговим ліхтарем розгледіти чужі пальці. — Нігті не погризяні, доглянуті. Ви вмієте користуватись своїми пальцями?

— З якою метою?

— Наприклад, — тягне Слава, відводячи погляд, — запхнути їх комусь в рот… чи не в рот…

— Цікаве припущення, — вже якось грайливо підмічає чоловік.

Зацікавив?

Слава його зацікавив? Чим?

Так, пальці, рот.

— Чисто для довідки, — каже Слава, — я дуже багато розмовляю, коли в моєму роті нічого нема.

— Ти на щось натякаєш? — прямо таки медовим тоном питає дядько.

— Я справді дуже говіркий, багатьох це бісить, навіть моїх друзів іноді.

— Чудово, — чоловік гальмує на черговому перехресті, але замість того, аби озирнутись довкола, раптом хапає Славу за шию і нюхає.

Небезпечний.

Чухає нерви.

Слава важко ковтає.

— Гарно пахнеш, — каже чоловік, відсторонюючись, та нарешті оглядає дорогу, тоді рушає.

— Це Версачі…

— Я не про парфум, — дядько бере Славу за руку, сплітаючи їхні пальці, й нюхає його запʼясток. — Так би й зʼїв, — каже він, тоді облизує його.

В Слави, здається, стає серце.

Інсульт сраки, не менше.

Він не може стиснути пальці чи забрати руку. Його паралізує. Він дивиться на профіль чоловіка і не розуміє, що з ним не так. Він дивний. Дохріна дивний. Дивніший за самого Славу.

Він ненормальний.

Він цілує його кісточки.

Слава втискається в сидіння й намагається вдихнути ротом, але повітря застрягає ще на язиці.

Хай їсть.

— Ти казав, що дуже говіркий, — нагадує чоловік і знову нюхає його, що відчутно, як повітря повз шкіру ковзає до його ніздрів.

Мабуть, саме цього Слава й боявся у старших чоловіках.

— В тебе гарне волосся, — каже незнайомець. — Не сильно боляче, коли за нього хапають?

— Н-не сильно, — тільки й може з себе видавити Слава.

— Мені варто ще щось знати?

Що йому варто знати? Що Слава напився, трохи напалився, найближчу добу про нього ніхто не згадає.

— У мене всього три гандона… — повідомляє Слава, бо це відчувається найважливішим в цю мить. Він сракою вже відчуває.

— За це не хвилюйся.

— І я не знаю Ваш розмір і імʼя…

— Азар, а тебе як?

— Слава…

— Тобі страшно? — на черговому перехресті Азар розвертає обличчя до нього й так дивиться своїми темнющими очима, що ловлять лиш трохи відблиску світла з панелі й вуличних ліхтарів.

Слава ковтає.

Чи страшно йому?

— Страшно цікаво.