Третя Рота №2

Привіт, мій дорогий читачу!

Як відомо, роман про Третю Роту вже існує. Його автор — відомий український поет Володимир Сосюра писав:

Я до тебе прийшов, моя мати,

Третя Рота, кохана моя,

Щоб ще краще про тебе співати,

Як співав у минулому я.

Події в його романі розгортаються частково у XIX, а частково у XX столітті. Отож, неохопленими залишились ХVIII й ХХІ століття. Аби заповнити цю прогалину і не красти назву «Третя Рота» у Сосюри, я вирішив написати свій роман і назвати його - «Третя Рота №2».

Якщо, ти дочитаєш цю передмову до кінця, а дай Боже почнеш читати мій псевдороман-квадрилер «Третя Рота №2» далі, у тебе може скластися думка: «Та це ж твір учня дев’ятого класу, на кшталт  «як я з друзями провів літо»!

Так, я не письменник, і навіть не графоман. Тож можете цілком справедливо запитати: «А з якого дива ти взявся писати цей роман?». А ось чому.

Я народився, для багатьох із вас, у далекому квітні 1951 року. Моє містечко, до того як з’єдналося з Лисичанськом, називалося Верхнє, на честь річки Верхня Біленька. Але й досі місцеві вживають інші назви, а саме — Лисиче і Третя Рота. Я встиг пожити й при товариші Сталіні, й при товаришах — Хрущові, Брежнєві, Андропові, Черненку та Горбачові. Далі, як вам відомо, були вже не товариші, а пани президенти вільної України.

Я, борони Боже — не тільки не письменник, але і не поет, та інколи в моєму тексті, вам будуть зустрічатися дивні (не в сенсі - чудові) рядки. Ось на приклад такі:

Як народився я, батьки мене хрестили.

За це їм дякую, бо мужність проявили.

А Йосипу тоді, два роки залишалось жити.

Рядки виникли - раптом, вперше і в останнє, у квітні 2011 року. Тоді мені як раз виповнилось 60 років:

Настала осінь навесні, за 50 давно мені.

Журюся, посміхаючись на вибрики природи.

Велика Вітчизняна війна у п’ятдесяті й шістдесяті роки, ще не була чимось далеким, і до школи, я і мої однолітки, часто грали у «війну».

По-чесному в дитинстві грали ми:

сьогодні «руський»-я, а «німець» - ти.

А прийде «завтра» - все стане навпаки.

Аж раптом хлопчик,

що приїхав із Москви,

свідомість пробудив в мені:

«Живёшь на Украине?

Так значит - украинец ты!»

Ми себе тоді вважали руськими... поки не пішли до школи. Всі роки, поки ми навчались у школі-восьмирічці, вчителька російської мови Тамара Іванівна, з одного боку, і вчителька української мови Анастасія Явтухівна, з іншого, воювали з нашим «суржиком».

Культурні злаки – жито і пшениця,

бояться усього: морозу й зливи.

А дикий суржик -«колоситься»!

В шкільній програмі того часу, не було та й не могло бути роману «Третьої Роти». В 1944 році Сосюра написав знаменитий вірш «Любіть Україну!», який зараз вважається взірцем відданої любові до Батьківщини. А от у 1951 році, вже наприкінці життя Сталіна, Володимира Сосюру за такі рядки:

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

радянська цензура піддала нищівній критиці, ще б трохи, і поета могли покарати більш жорстко. Ось і вимушений був Сосюра писати вірші про партію і Леніна.

У своєму романі, в главах, де Володимир Сосюра пише про своє дитинство, багато гумору. В главах, де він пише про Громадянську війну, гайдамаків і Петлюру, гумору вже менше. В главах, присвячених радянському періоду - багато цікавих фактів, та здається, зовсім нема гумору. У 1960 році, коли Сосюра закінчив свій роман, в країні начебто була «відлига», але він пам’ятав: де, коли і як можна було жартувати. Авжеж, «Третя Рота» - це не про пригоди бравого вояка Швейка, де гумор та іронія були на кожній сторінці.

Надрукували роман лише у 1988 році, вже після смерті автора. Я прочитав роман тільки тоді, коли з’явився перший інтернет - у 2001 році.

Читав, і впізнав знайомі назви: «станція Переїзна», «вулиця Красна», «Вал Білого моря» - все це існує й зараз. Але, на жаль, багато чого з того часу безповоротно зникло. Молодим, що живуть зараз в колишній Третій Роті, незрозумілі такі слова, як «Любимівський пост», «Дивізіон», «Лисина», «Парамони», «Перший, другий і третій водоспади», «Вигін». Де знаходяться «Волохи», можливо хтось і скаже, а от що означає вираз «Піти в гості до Зубка», або хто такий Яків Оверкович - навряд чи!

Багато хто зможе показати де знаходилась знаменита «Донсода». Здавалося - вона навіки! Кажу про неї в минулому часі, бо після, так званої «перебудови», нічого в Третій Роті не збудували. Навпаки - «Донсоду», спочатку «прихватизували», а потім за копійки продали колишнім комсомольцям-активістам. Ті, звісно, добре вміли тільки одне - проводити збори та керувати комуністичними суботниками, а відтак вся «Донсода» пішла на брухт.

Зараз на місці колишньої «Донсоди» - ані цеглинки. Втім, цікавий факт я почерпнув з історії заснування «Третьої Роти». Прикиньте, на місці, де колись знаходилась «Донсода» була козацька слобода Біленка Кальміуської Паланки Війська Запорозького, а навпроти за Донцем, там, де зараз «Вал білого моря», був колись Боровський городок Війська Донського! І саме казаки цього городка тримали під своїм контролем Боровський переїзд через Донець. Ось вам і пояснення назви «станція Переїзна».

Тепер зрозуміло, навіщо я «на старості літ», раптом взявся за написання «твору на задану тему»? Те, про що не міг написати Володимир Сосюра в автобіографічному романі «Третя Рота», я спробував написати у своєму дилетантському псевдоромані квадрилері (історичність + детективність + містика+фантастика) «Третя Рота №2».

Отож, якщо, тобі дорогий читачу, ще не набридла моя балаканина, прошу, переходь від мого вступу далі до моєї пропозиції.

Пропоную, спільно з відвідувачами сайту SynGraf, створити «роман століття».

Події цього роману розгортаються в невеличкому містечку, яке називається - Третя Рота. Більшість героїв — це вигадані особи, але діють вони на тлі реальних історичних подій. Рамки роману не обмежуються тільки XX століттям. Містика і фантастика, історичність і детективність, можуть використовуватися в романі для описання подій минулих і майбутніх століть.

Сподіваюсь, в ідеї спільного написання роману, знайдуться прихильники, вони й стануть співавторами роману. Ми будемо разом склеювати та відшліфовувати різноманітні сюжети, поки не створимо шедевр на кшталт роману Євгена Сазонова «Бурхливий потік».

Отож, для затравки викладаю готові глави роману. Критика та цікаві сюжети вітаються. Майданчик «Залишити відповідь» в кінці сторінки - місце для обговорення роману «Третя Рота №2 ».