Мирні часи

Нечутно забулися мирні часи,

Потроху ховаються у звуках війні,

Тенета із втоми і справ накривають,

І люди про світло усе частіш забувають.

Його заховали проблеми й незгоди,

Все важче вгадати нам примхи погоди,

На мить настрій вгору і знову на дно,

Хоч ноша важка, втім несем все одно.

Бракує нам спокою, тиші в душі,

На мить зупинитись, до річки піти,

На зорі хоч зрідка мигцем подивитись,

Не часто встигаєш, як слід помолитись.

Знов втома і темрява тягнуть на дно,

А ти все не тонеш всім бідам назло,

Бо віриш, що пройде війни пелена,

І сонце все ж зійде, надовго й сповна.