Дервіш і брама

Стоїть на варті сивий страж в пісках,

Де вічність спить у випалених мріях.

Притрушений. В піску його чалма,

В очах журба, в душі його надія

Ніхто не йде до брами із пустелі,

Й такий ж пісок за брамою у млі.

Але його єдиная оселя...

Вартує, як уміє. Підійди

Він скаже: "Ти прийди на сотий день,

Знеси з барханів крижану корону,

Знайди у піні вирваних пісень

Сліди латунні східного закону.

Збери сльозу, що випала з зорі,

Що впала в серце палкому гепарду,

Вклонись мені до самої землі

І доведи: зайти до брами вартий"

Але мовчить розпечений бархан

Навряд чи приведуть когось дороги.

Він сам собі суддя, магістр, султан

Вигадує нові перестороги.