ПереМожемо!

Твір як уособлення 2 помст: колишньому й імперії. Дуже добре пропрацьована наукова частина, але саме людська історія мені не зовсім органічно розписана. Немов автор поки писав, дротики в портрет путлєра метав. Чи навіть метав сокиру. І в цьому є якийсь лоск, поки інші автори демонстрували сліпу лють до ворога, у вас все по фактам: росія - ворог, бо розпочала війну, але люди подивіться: всюди де вона існує, там війна. Думаю, якщо прибрати оте " минуло 2 роки" посередині, сюжет стане краще. Хоча хто я такий, щоб втручатися?

Ну як це хто - читач і конструктивний коментатор! Дякую за розгорнений відгук. Саме обдумую зміни до тексту. П.С. А от підглядати за моментом метання дротиків було необов'язково!

Роботу дочитав до кінця. Чесно, не вистачило хімії між персонажами, виникало враження якоїсь нав'язливості автором тих чи інших взаємодій між персонажами. Від себе особисто: мені б хотілося більше діалогів.

Дякую за відгук! Мушу погодитися з вами - треба ще буде попрацювати над стосунками персонажів.

То що це виходить, люди в майбутньому будуть працювати батерейками?) Цікава ідея) Не вистачило трохи взаємодії Руслани з Василем, щоб підкреслити відмінність нових стосунків від колишніх, але загалом оповідання сподобалося.

А що робити? Наші думки - це ресурс, який завжди з нами, чого марнувати його? :) Дякую за відгук, ваша правда, про гарні стосунки треба писати більше.

Текст дуже сподобався. По структурі вже писали нижче, тож за це не казатиму. Хочу звернути вашу увагу лише на один момент. Така технологія енергодонорства матиме дуже багато підводних каменів. Думки у людей дуже хаотичні, їх украй важко буде систематизувати якось і збирати аби перетворювати на енергію? Чи енергію даватиме сам процес мислення, тобто власне підпитка з нейронних імпульсів поміж нейроклітинами під час процесу міркування? Обидва варіанти дуже виснажуватимуть енергодонора, для цього мають бути сиворені комплекси якогось відновлення. Єдиний працюючий формат такої системи я бачу тільки у контексті моніторингу психо-емоційного і фізичного стану всього населення і великі одноразові гонорари, щоби людям була мотивація це робити. Спробую трохи пояснити. Наприклад зараз у людей, особливо у контексті втоми від війни часто буває стан "порожньої голови", коли через перенасиченість інформацією, ненависть до росні, біль через вибухи й смерті і загальну втому мозок уже не працює. Тобто той стан, коли людина вже не може думати, або коли голова наче набита ватою, як плюшева іграшка. Тобто для ефективного донорства це мають бути люди в чудовому стані, спроможні багато думати. Таких у будь-який час і мирному суспільстві без війни знайти буде складно. Тож щоб така технологія успішно працювала, для цього потрібно зробити дуже багато інших технологій для підтримки фізичного і психо-емоційного станів енергодавців на належному рівні. І також потрібна допрацьовка самої технології енергомиследонорства до того рівня, де вона не шкодитиме донорам жодним чином. Бо будь-яке втручання у мозок це ще ті ризики (о, нейрохірурги можуть про це багато розповісти наприклад). Такі от думки виникли під час прочитання. Це не критика, це спроба копнути глибше на задану тему. Така технологія цілком життєспроможна, проте зворотній бік медалі також буде. Він є завжди. От про що я писала вище.) Повторюся, текст дуже сподобався. Окрема вдячність за автоматичну машину для випікання сирників. Я тепер собі таку хочу.)) Хіба я би в неї ще функції млинців та оладок додала.😅 І режим чізкейку.🥰 Також сподобався реалізм щодо того, що в недалекому майбутньому росня не зникне нікуди і все так само вставлятиме палки Україні всюди де тільки дотягнеться.

Хмм... Ваш коментар дуже вразив. У першу чергу тим, що такі самі думки пробігали й у мене під час обмірковування концепції. Але потім всі ці роздуми випарувалися, та бачу, що дарма. В них явно є великий потенціал. Звісно, генерація мисленнєвої енергії - це складно, тому і гг не могла впоратися, мала налаштуватися. І ще й Андрій спеціально збивав. А співпраця з Василем сприяла її спокою, впевненості та конструктиву, тому в них вийшло. Адже гарні стосунки завжди є невичерпним джерелом енергії та позитивного мислення. Ну і ще працює певний момент. Гадаю, ви як мінімум чули, а як максимум самі переживали моменти, коли учні (і школярі. і дорослі) з наставником вміють краще, ніж самі. На уроці чи колективному занятті роблять краще, ніж самостійно вдома. Тому якщо в групі є навчена людина, все інше робити значно легше. А так - дисципліна думок плекалася різними духовними школами з давніх-давен, задовго до НТР, бо світла голова - запорука всякого успіху. Хто вміє мислити лаконічно, чітко й образно, здебільшого досягає бажаного. А серед хаосу думок процвітає всяке мракобісся й занепад. Дякую за ваш комент. І за співзвучність думок. І за поглиблення теми. Тепер вчені мусять зробити сирникоробну машину для нас із вами! :)

Якби було було більше описів, щоб краще співчувати головній героїні, було б ідеально.

Погоджуся. Дякую за відгук!

Ім'я та й деякі моменти наштовхнули на думку про схожість з книгою "Дика енергія. Лана", читала давно, але були флешбеки. Сама ідея чудова, плюс маленькі детальки, які наповнюють світ, наприклад, новенька пошта. Та й такі люди, що сумують за радянщиною, на жаль, не зникнуть навіть після перемоги. Легко читалось, води я тут не побачила, до того ж, у вас гарний стиль! Бажаю успіхів.

Несподівана аналогія, але приємна! Конкретно Дика енергія у цих авторів мені дуже сподобалася, дякую! Що ж, на щастя совколюби погоди не зроблять, тому маємо усі підстави вірити в усі можливі перемоги! Успіхів навзаєм!

Перепрошую шановне панство, яке читатиме текст, за припущення, що рфія стільки існуватиме й ще й когось спробує шантажувати, але ці пошуки хароших русскіх окремими нашими літераторами таки напружують, тому як застереження їм.

Не захопило, але й не знудило. Трохи забагато розписано початок і стосунки з Андрієм, потім - різкий перехід - цілих два роки минули просто так - і знову зустріч з ним. Мабуть, забракло структурованості розповіді, подумати б над цим і буде краще. Поки так.

Дякую за відгук! Подумаю

Щиро дякую за відгук! Всі ми люди, навіть науковці, особливо у справах амурних. Чому не здала? Ну от така форма непрямого покарання, все одно їхні програли.