Люблю тебе

Я тобе: «Люблю»!

Скільки слів ще хочеться сказати,

Але не стримати почуттів.

Ти тільки в моїх мріях являєшся

І тільки словами промовляєш.

Тільки скажи: «Скільки можна чекати?»

І скільки ще страждати?

Тільки з'являєшся — одразу зникаєш:

«Ні! Не йди! Ще зачекай!»

І знову тебе немає.

Ні світла! Ні темряви!

Лише безмежна пустота.

«Ось і вона!» —

Така радісна й сумна.

Де ж моєї любові окреслена межа?

Може, у творах, музиці чи віршах?

Чи у висотах, глибинах і ділах?

Я думаю — у твоїх безкрайніх очах.

Немає ні спокою, ні сна —

Лиш твоя незрівнянна краса.

Чи у моєї любові є величина?

Чи, може, це просто...

Слів моїх глибина?