Хаусоффаєр

Оповідання «НОВИНА СТРАШНОЇ ПОДІЇ»

«Айзеку!»

Обернувся, щоб знову поглянути на усе. У прямому значені останнього слова: усі створіння зайняті своїми справами.

У більшості нема навіть подумок покликати Айзека через щось...

Він у коричневому плащі, має лазуритові очі, руки з безпальчиковими рукавицями в кишенях, а вуха закривали темно-сині навушники. Слухав поп-музику, і на середині голоси зірвали ентертеймент.

Навіть не покліпавши, він продовжив рух, хоч встиг косо глянути на чоловіка-жабу, що вирячився на сімейну пару: вовкоподібних на двох крокуючих лапах.

Айзек несильно вподобувався проходити повз невідомих створінь.

Нікому не можна довіряти.

Тому він свідомо пройшовся повз низьких по висоті будинків. Як каже одне прислів'я: "Не у кожного є дах над головою, зате високі вежі - завжди прикриють голови". Тримався подалі від чуваків зі зброєю, особливо людей, - таких як і він сам. Особливих і незвичайних. Та громадкість дещо більше стояла до сяючих блакитних екранів на ззовні громадських приміщень, що передавали найцікавіші події для створінь по всіх куточках Всесвіту.

Айзек не оминув "Барський готель", на вході була кав'ярня. Не оминув зацікавлених сказане у новині, та й показано з камер операторів, що перебували прямо таки в епіцентрі події:

- То був звичайний ранок для жителів, - каже жіночий голос з екрану, а на ньому зображено місто. - Тепер же уся увага прикута до двох хмарочосів. Для Землі вони є Всесвітніми торговими центрами.

Показали вид хмарочосів здалеку. І чесно кажучи вид приголомшував глядачів. "Незрівняно, страшне видовище", - думали створіння у своїх зрячих думках. За цим спостерігали і діти, поки батьки їх не відводили подалі від блакитних екранів, подалі від людських криків, людської крові і падаючих уламків.

А за цим Айзек побачив пролог, як один літака розбився об хмарочос. Інший - у інший.

У місті видно живе неймовірна кількість людей, адже їх в ефірі знаходилось чимало на вулиці, дивлячись на те як з хмарочосів виходять чорні дими у відкрите небо.

Усе показано включно.

Айзека не настільки вразило це через те, що він не знаходився близько до екрану, а тому лише співчував. Та й все.

Землю погано знав Айзек. От тільки Агеласт чимало казав про купу світів, в яких живуть одні лиш люди. Та Земля...

- Ти якось побудь там, - казав очкастий демон-пішак. - Може ти там знайдеш свого батька.

"Батько живий...", - постійно крутилося у голові як невгамовний астероїд у космосі. Це окрема історія.

А на два хмарочоса поглянуло неменше п'яти десяти створінь. Після цього майже усі двісті, а потім тисячу. А там за ефіром чорний дим майже поглинув блакитне небо, - і сталося це за пару хвилин після того як Айзек залишив глядачів. Два хмарочоса обвалилися як карткові доміки, - і прийшов морок, що поглинув кожну вулицю міста, кожного її жителя...

"Те, що приходить як новина до Мосту Аґальберта - це новина страшної події, за якою спостерігав кожен над Нью-Йорком. А це лиш присвята 25-річниці трагедіїї 11 вересня 2001 року. Голоси, крики, кадри, страхи були почуті за порогами нашої планети, коли новина страшної події дісталася до Мосту Аґальберта", - Артем Грамма