«Пункт №0» або Абсолютна форма.

Кава у забігайлівці «Під заіржавілим Пегасом» як завжди трішечки підвонювала екзистенційною тугою... За сусіднім столиком група снобів у рогових окулярах з поважними мінами обговорювали третій том «Герменевтики порожнечі» Ієроніма Вєрховцева. Вони не знали, що Ієроніма Вєрховцева не існує. Його вигадав Лео минулого вівторка, сидячи в трусах на кухні й заїдаючи депресію шпротами. Лео був генієм. Містифікатором вищого ґатунку. Він тримав десяток анонімних блогів, де плодив гротескних авторів, і обожнював дивитися, як літугруповання з серйозними обличчями аналізують його свідомий абсурд. Якщо ж у коментарі приходили агресивні критики, Лео вмикав свій фірмовий режим — «Токсичний поцілунок»....