Команда

Я король двору, визнаний ватажок.

Тримаю у руці з морозивом ріжок,

На голові біла кепка, щоб не напікло,

І кросівки на липучках, щоб зручно було.

Ми збираємось о дев’ятій, після манної каші.

Вітька, Женьок, Наталка, тільки всі наші,

Ну і я, звичайно, без лідера вони ніяк.

З нами ще пара котів і трійко собак.

У піску вовтузимось, будуємо замки,

Поки наші люблячі і турботливі мамки

Лускають насіння і дивляться у телефон.

Отакий навколо нас «радіаційний» фон.

Вчора було весело, на веліках ганяли,

Потім на дерево по черзі залазили і стрибали,

Поки матусі не побачили і не дали усім по жопі.

Нам не звикати, знайшли інше заняття собі.

Ветклініку відкрили, маємо п’ятьох пацієнтів

І готові до прийому сторонніх клієнтів.

Та пацієнти чомусь швидко одужали і втекли

Нас тільки четверо, тож втримати не змогли.

Перша, час обіду, усі пішли додому,

Вгамувати за ранок накопичену втому,

Супу поїсти з вермішеллю і фрикадельками

І трохи поспати перед вечірніми побігеньками.

О шостій ми знову надворі всі разом,

Веселі і збадьорені тригодинним сном

Вигадуємо собі нові пригоди,

Не зважаючи на тривоги і примхи погоди.

Бо ми малі чортенята, це для нас нормально,

Нам треба втомитись, щоб спалось ідеально,

Щоб на один сантиметр ми виросли за ніч,

І зранку знову стали поруч, пліч-о-пліч.

Вітька, Женьок, Наталка і я,

Ми з ними команда, а скоріше, сім’я.

Я люблю їх, а вони люблять мене.

Сподіваюсь, наша дружба ніколи не мине.