Сьогодення

А ''тривоги'' звучать щоденно,

Роз'їдаючи, мов іржа:

Тіло й душу, і навіть нерви...

Кава в чашці уже не та -

Не бадьорить, не гріє душу...

В чатах знову одне і те ж...

День потроху здоров'я сушить...

Все покинеш і все ж заснеш...

А на вечір - тривога знову,

Наче звук той вже стан душі...

І щоденно отак по колу -

Безкінечне це попурі...

А так хочеться просто тиші,

Справ буденних і мирних снів,

Не ''шахедів'' - волошок в житі,

І ліричних іще віршів...