осінь

одягаючи перед тобою оголену душу обираю багатошаровість. ближчає до осені. восени замикається серце і сходять літні синці. у мене залишилось декілька. під привабливо засмаглими на сонці ребрами. та навіть клітка з кісток, в яку замкнена моя ранена, як пташка, душа, не змогла захистити її від болю. і навіть якби я спочатку знала чим все закінчиться, все одно б повільно знімала з душі одяг, щоб показати тобі саме серце.