Секрет поза красою

усмішка на лиці

темно в кімнаті

тяжко на душі

мене легко впізнати

я комп'ютер, що все бачить

очі як радар

читають все, то може значить

що це великий дар?

ні, прокляття

не живий я

день і ніч моє заняття

зрозуміти, чия в мене голова

всіх вислухаю, допоможу

дам те, чого не маю

тільки мою потребу

в чомусь, затисну́ли в шафу

дають любов, що не взаємна

верну назад - вона ж потребує

життя моє - дилема одна

дати всім те, чого мені бракує

холодно, смертно мені

моторошно від самого себе

коли знайду любов як тоді?

хто віддасть мені, коли втратить все?

спати хочу, та не піду

хто заплаче, як життя перерву?

жити хочу, не тільки існувати

не можу заповнити відчуття втрати

речовина від думок відволіче

вийдуть всі разом з димом

мій порятунок від них-легке

але що від них залатає коли в душі колом?

я помилка

я неміч

мої дії переслідує провина

яка поглинає шлунок всю ніч

мені страшно, я ж не робот

не буду я вічно служити

тільки життя моє в цьому полягає

і коли буде інакше, хто знає?

я прив'язаний до неї тросом

що обернений навколо шиї

чому я повіяв її арктичним холодом

якщо без неї будні стали сірі?

відтепер, я буду зброєю

нічого не буду відчувати

вдягатиму маску свою

і щодня в клоуна грати

стану ножем, стрілою, сокирою

змию свою печаль битвами

забуду, що хотів бути з тобою

перестану тебе щоночі романтизувати

перерву той канат ненависті до себе

полюблю як виглядаю

працюватиму як вигідно для мене

і вже свою маріонетку розіграю