Кассандра

Кабінет Стіва дихав так само, як і десять років тому: міцним цинізмом, дешевим сурогатним чаєм і перегрітим текстолітом. На екрані головного термінала ліниво блимав рядок стану. — Стіве, друже, ти створив чудовисько, — Бурх затягнувся синтетичною сигарою, пускаючи під стелю сизу хмару, яка одразу ж розганялася автоматичною вентиляцією. — Твоя дівчинка сьогодні знову пожартувала. Пообіцяла Лондону «невеликий дощ із жаб та легкий західний бриз зі смаком полуничного сиропу». Британці в паніці розкупили всі парасолі, а в результаті отримали банальну тридцятиградусну спеку. Директор мече громи.. Стів не відривав погляду від клавіатури. Його пальці автоматично перебирали коди доступу. — Вона не чудовисько. Вона просто... втомлюється...