Хіла або чудесне спасіння

О світлий юначе, рожевий, блідий,

Послухай мене, поки ти молодий!

Присядь біля мене в солодкій тіні,

Я світло Аллаху відкрию тобі.

Ти мовчки сидиш і не мовиш ні слова,

Тобі відкривається Віри основа.

Ти трохи щетинястий, слиной не бризкай,

Та мудрість приборка твій норов кафірський

Іслам — це спасіння, це стежка до Раю,

Я сури священні тобі зачитаю!

Навіщо блукати лісами в облуді?

Хай світлом Корану наповняться груди!

Свинина — це гріх! Це закон непорушний,

Тож слухай молитву, юначе послушний.

Я словом святим чудо діяти мушу,

Щоб урятувати твою бідну душу!

Здійснився обряд! Розступився туман!

Ти більше не дикий і брудний кабан!

Молитвою чистою знято цей сором:

Тепер ти — баран! Із покірливим взором!

Нехай залишилися ікла й копита,

Вже зелень помита і чаша налита.

Ніж гострий блищить під вечірнім туманом...

Кабаном ти був, став... халяльним бараном!

Запалимо хмиз, розігрієм казан —

Який же прекрасний і мудрий Іслам!