Черепахи та море

Автор Олена Воротнікова

Черепахи та море

Пролог:

Під час повномасштабного вторгнення росіі на Українську землю, кожен ранок був, як подарунок долі, якщо ти живий і на твоє місто не летять крилаті ракети… але сирени повітряної тривоги лунали щодень та щоночі, по кілька годин поспіль… так і цієї ночі мене розбудив сигнал повітряної тривоги. Як задовбали ці орки!

Я піднялася з теплого ліжка, згадала про правило «двох стін», пішла у коридор, сіла на підлогу, щоб перечекати цю тривогу, обійняла руками коліна та почала згадувати самі яскраві моменти свого життя..

***

Шашлик завжди свято і сьогодні це не виняток!

Поки він готується, весь двір вже оповитий ароматним легким дімком. Я з донькою та подругою з келихами вина спілкуємося на гойдалці і зовсім не чуємо, що нас кличе до столу Сергій, чоловік подруги. То що виготовлення будь якого м‘яса це чоловіча справа - ніхто не заперечує і тому поруч з Сергієм вся чоловіча частина нашої тусовки: Марк - синок подруги та Сергія, 14-ти річний красень та Тім - мій 4-х річний онук, теж красень.

- Ну де ви, дівчата! Все холоне! Давайте швидше, що ви як черепахи! Вигукує Сергій.

Але трійця не торопиться до столу, бо ще не всі жіночі теми обговорили…

- Черепахи, скільки вас гукати? Почули ми поруч голос Тіма.

Схоже, щойно, нашій трійці дали назву «Черепахи» і вона за нами чітко та назавжди закріпилося. Ми, зовсім різні, але такі рідні: перша черепаха - моя подруга, яку ми називаємо Красива, бо колись її так назвав мій онук Тім, друга черепаха – моя донька, Шарлота, яку так називаємо після перегляду американського серіалу «Секс у великому місті», де Шарлота є втіленням леді-матері з абсолютним пріоритетом у житті дітей та чоловіка. Решту героїнь, типу Керрі Брэдшоу для Красивої, і Саманта для мене, ми за умовчанням теж розподілили, але ненадовго, тому що не було стовідсоткової схожості образів. Я-Варвара, Красива та Шарлота – ось і весь склад «Черепах».

Так гарно сидіти с друзями, їсти шашлик, пити смачне вино, слухати гарну музику та й ще і планувати разом літній відпочинок!

- То давайте разом гайнемо на море? – запропонувала Красива.

- То давайте! Треба тільки вибрати країну для відпочинку, час відпустки та домовитися на роботі, - погодилася Варвара.

- Дівчата, їдьте без мене с дітьми, я не зможу випросити відпустку влітку, - відповів Сергій.

Ну таке) Черепахи та діти без чоловіків?

Щоб розуміти, ми живемо не в столиці, поруч з нами немає аеропортів, туди ще треба доїхати на авто… потім багажі, паспортний контроль, Duty Free … точно, сама яскрава пляма в аеропорту - це Duty Free і для дітей і для дорослих!

І ми починаємо збирати валізи - купальники, капелюшки, трусики та намисто…

Настає день вильоту, команда для відпочинку готова!

Речі в багажнику, ми в машині, подруга за кермом! Це так вирішив Сергій, їдемо до аеропорту на їх машині, потім її залишаємо на парковці, а потім він машину забере сам чи ми, після повернення з відпустки на ній та доїдемо додому.

Подруга гарно керує автомобілем, але на таку відстань та й ще з повною машиною людей - вперше).

Та нічого! Впораємося!

Будемо їхати повільно без порушень, часу у нас досить.

Моя подруга в сонячних окулярах та з хвостиком волосся на голові за кермом великого джипа виглядала, як підліток, але керувала дуже впевнено та професійно. Коли ми тихесенько проїжджали повз дорожній патруль, даїшники офігевали, дивлячись на нашу машину та звабливого водія).

Ось і аеропорт. Черепахи, діти та валізи готови до перельоту в Бодрум. Це дуже гарне місто в Туреччині на березі заливу Егейського моря, з гаванню, заповненою човнами, яхтами та фотогенічними старими білими будинками.

Усі процедури аеропорту пройдені і є час для відвідування Duty Free. Наші дітлахи Марк та Тім пішли заглядати по солодким полицям, а ми - до бухлішка).

- Треба брати ящик сидру, – впевнено, після розрахунку наосліп, сказала Красива.

- Та ви що, здуріли? Нам це ніколи не випити, - заперечила Шарлота та і в нашому готелі будуть різні напої, це ж all inclusive!

- То і що? - вже влізла я в суперечку, - як це море та без сидру?

Більшість черепах «За», на касу йдемо з ящиком сидру, по дорозі збираючи своїх хлопців з повними руками солодощів та іграшок.

Ось наша п’ятірка вже розташувалася в літаку і ми готові до перельоту.

Через дві години знову аеропорт, знову митниця та паспортний контроль, переїзд на комфортному автобусі і… наш крутезний готель: Боже! Та це ж величезне місто з басейнами та ресторанами, кав‘ярнями і барами… а номери! Щоб я так жила завжди!

Розпакувати речі та до моря!

Мабуть, стан щастя на березі моря є для всіх за замовчуванням однаковий, але для мене по перше це - незвичайний аромат півдня, а по друге - звук шелесту хвилі….

- І! Де наші келихи? Сидр теплим ніхто не смакує! Черепашулькі, відомріть! - витягла нас із нірвани Красива.

- Та ми залюбки! – відповіла я, вже витягуючи із пляжної сумки одноразові паперові стаканчики.

Пару ковтків сидру і всі щасливі! Емоції помножилися в декілька раз! Діти поруч будують пісочні замки, ми - просто в раю…

Кожна з нас, впевнена, думала про щось саме важливе! Красива про своє життя з Сергієм та про майбутнє Марка…

Шарлота про те, що вирвалась з невдалого шлюбу і тепер радіє кожній миті без жорстокого колишнього чоловіка, іноді згадує нового знайомого, який вчить її керувати автомобілем.

Я насолоджувалась вільним життям після тривалого розлучення… та ні про що не мріяла, а тільки відчувала радість кожної хвилини вільного та незалежного життя!

- А може ми тут знайдемо нашій сексі-Варварі сексі-чоловіка? - промовила Красива, треба ж їй переходити в якусь нову фазу життя?

- Та борони мене, Боже! Я ще дуже гарно пам’ятаю колишній шлюб! – Варвара задрала голову, щоб кинути вогняний погляд на подругу з-під пляжного капелюшка.

- Та зараз мова не про шлюб! Нехай хтось буде для душі та тіла! – Красива відчинила пляшку, та обновила усім стаканчики з сидром.

- Ні, не треба мені поганити відпустку! Ви та море, цього досить! – Варвара підняла стаканчик і випила, начебто це був тост.

Поки ми сперечалися, я дивилася на красиву білосніжну яхту, яка дуже близько пропливала морем. Там, на палубі було видно трьох людей: якась парочка років 40-50 та самотній чоловік років 50, можливо і не самотній в житті. Від нього за версту віяло розкішшю та чоловічою силою. Та такі чоловіки на відпочинку цікавляться молодими «чіками» з довжелезними ногами та мінімальним запасом айкью…

- Пропоную ще сидру! – не зупинялася Красива.

- Та залюбки! – підтримала Шарлотта.

Не дивлячись на привабливу силу моря, мені все ж більше подобається басейн. І їх на території нашого готелю безліч, та й ще і біля них купа анімації, яка розважає відпочиваючих музикою та конкурсами… залишив чесну компанію, я пішла до басейну поплавати. Поки плавала, роздивлялася місцеву публіку: виводок арабської родини з купою дружин та дітей, німецька татуйована парочка, дуже цікава лесбі родина з маленькою донечкою… така собі тусовка світового масштабу!

Після водного відпочинку ми пішли у ресторан, де не обжиратися не можливо. Намагаєшся з розумом вибрати їжу, але через десять хвилин на тарілці вже лежать яловичий стейк, жаб’ячі лапки, овочі-гриль, сири та ковбаси… мамо рідна, а ми ще не куштували десерти! Розуміємо, що додому будуть летіти не черепахи, а бегемоти. Та і ладно, аби літак злетів!

В такому режимі проходить день, другий і ми вирішили підбадьоритися та потанцювати в місцевому барі. Бар з крутою назвою «Мушля» та з не менше крутим ді-джеєм Деном манив сучасною музикою та розслабоном. Треба тільки умовити Марка покласти спати Тіма, та побути з ним, поки дівчата не нагуляються.

Коли все зрослось, черепахи вийшли «в світ»! Різноманітність коктейлів, світломузика, дим кальяну, знакомство с Деном! Тепер більша частина пісень присвячується Варварі та її подругам, а Ден - звичайний хлопець із Закарпаття став нашим другом. Та треба черепахам рухатися до дітей! Після приходу в номери виявилося, що з новим життям знайомилися не тільки черепахи, але й їхні діти: біля сплячого Марку світився екран айпаду з якимсь порнофільмом… оце так! Чи наш чотирнадцятирічний Марк ще не доріс до порно, чи дійсно порно було дуже нудним) Сподіваємось, що Тім заснув поруч не під це відео! Ото так наші хлоп’ята! Та й мамки нівроку!.

Наступного ранку черепахи лікувались біля басейну охолодженим сидром, та бултиханням в прохолодній воді. Поруч були чутні іноземні розмови німецькою, англійською, турецькою. Недарма кажуть, що турецький сервіс найкрутіший і до Туреччини злітаються зі всього світу.

Красива та Шарлота цілий день були зразковими матусями та ввечері, коли мене знову потягнуло до «Мушлі», вони мене не підтримали, а залишилися у номері з дітьми. То й що? Мені няньчити не було кого і я пішла послухати в бар музику. Сідати за столик не стала, а видерлася на височенний стілець біля стійки бару та стала розглядати винну карту.

- Can I treat you to something? (укр. – Можна Вас чимось пригостити?) - почула я неймовірний чоловічий голос і побачила поруч з собою того самотнього з білої яхти.

Маючи убогий словниковий запас англійської мові, я все ж зрозуміла, що мені пропонують щось випити і відповіла:

- Why not? I like Cosmopoliten cocktail! (укр. – Чому ні? Мені подобається коктейль Cosmopoliten).

Я потягувала через соломку свій улюблений коктейль та розглядала нового знайомого: рівний ніс, розумні очі, красиве сиве волосся, дуже дорого одягнений чоловік більш, ніш п‘ятдесят років з божевільним ароматом парфуму. Одночасно уявляла, що він бачить перед собою: привабливу блондинку років п’ятдесят, з розумними очима, одягнену в легку облягаючу сукню, під якою вимальовуються великі груди та тонка талія.

Ми спілкувалися до закриття бару, він зі своїм шикарним англійським та я зі своїм “I speak English not well “ (укр. – я не дуже гарно розмовляю англійською)…Коли мого розмовного англійського не вистачало, ми як студенти, листувалися через Гугл смс.

Його звуть Річард, він родом із Лондону, розлучен, має свій бізнес, шукає таку, як я для майбутніх двадцять щасливих років життя! У мене вже був третій коктейль і я себе почувала Джей Ло! Ми навіть станцювали пару повільних танців. Коли ми торкались один одного, летіли іскри чи може це було коротке замикання в музичній апаратурі. Я намагалася запам’ятати кожну мить назавжди…

Річард провів мене до номеру, побажав гарних снів і пішов до себе.

Я завалилася спати та проснулась тільки вранці від галасу черепах:

- Ти де вешталася до ночі? Хіба так можна? – по черзі мене вичитували подруга та донька.

Виховна година була перервана стукотом у двері - кур’єрська доставка.

Шарлота занесла в номер оберемок рожевих тюльпанів:

- І кому це? І від кого?

До квітів був прикріплений конверт з приписом: «Варвара, чекаю тебе на яхті у 14-00. Річард.»

- Ти нікуди не підеш! Може він маніяк? - попередила Красива подругу.

- Мамо, ні! Та може він чорний трансплантолог і йому потрібна твоя печінка! – відмовляла від авантюри Шарлота.

- Черепашулькі, та ви з глузду з’їхали! Ну яка з мене жертва сексуального насильства? Яка печінка? Краще думайте, де поруч можна придбати новий одяг для прогулянці на яхті!

Гардеробчик був оновлений, але я сама не була впевнена у своєму бажанні відпочити на яхті з практично незнайомим чоловіком, хоч і дуже привабливим. Та мене вже несло!

Уся моя команда провела мене до яхти та передала Річарду зі словами: «Ми розраховуємо на Вашу порядність». Він взяв мене за руку і провів на палубу. На яхті ми були удвох, не враховуючи чоловіка, який керував яхтою.

- Richard, I’m crazy? (укр. – Річард, я божевільна?) – запитала Варвара.

- No, Varvara, I’m gentleman and I like you very much! (укр. – Ні, Варваро, я джентльмен і ти мені дуже подобаєшся) – він обіймав Варю і закохано дивися їй в очі.

Річард насправді виявився джентльменом, пригощав різноманітними делікатесами та дорогими напоями, держав міцно мої руки, коли мені захотілося постояти за штурвалом…

Через кілька годин яхта зупинилися біля острова Клеопатра. До відпустки я читала про найпопулярніші місця для туристів і там був цей острів! Він знаменитий своїм пляжем із рідкого білого піску. По легенді цей пісок був доставлений галерами із Єгипту спеціально для Клеопатри. Нібито на острові, Клеопатра зустрічалася з коханим Марком Антоніо… яка зворушлива легенда!

Річард допоміг мені зійти на берег, взяв за руку та повів роздивлятися красу острова. Для мене було дуже незвично й дуже зворушливо йти за чоловіком, не думати про маршрут та насолоджуватися природою, відчувати поруч чоловічу енергію… як же мені цього бракувало майже все доросле життя…

Перед нами відкрився вид лагуни: прозора та блакитна вода були неймовірні, ми скинули верхній одяг, щоб зайти в воду і насолодитися прохолодою води!

Я розуміла, що такі хвилини є лише миттєвості мого життя і тому роздивлялася, насолоджувалася, змушувала свій мозок запам’ятати все це: краєвиди, відчуття, міцні обійми Річарда та стан безмежного щастя…

Ми повернулися на яхту, щоб плисти до Бодрума, у нас була купа часу для спілкування. Річард мені розповів про своїх братів та своїх батьків. Його батьки живуть в Америці, їх шлюб перший та єдиний і це на мене якось вплинуло… відразу асоціювала такі відносини на нас і в моїй голові вже летіли пазли про такі ж стосунки між мною та Річардом… Це за тим самим принципом, коли незнайомий симпатичний хлопець затримав погляд на самотній дівчині в кафе, а в її голові полетіли пазли: знайомство, кохання, весілля, імена майбутніх дітей…)) Так, ми такі дівчата, панночки, жінки!) Та хіба це погано?).

Кажуть, що чоловіки не знають, що таке кохання, а цінують лише свій стан поруч із жінкою. То, мабуть, я чоловік, бо теж ціную свій стан поруч з чоловіком).

Ми пропливали неймовірної краси острів, де на березі паслися якісь кози, чи то були козли?). Назустріч нам пливли кораблі та яхти. Деякі яхти зупинялися біля цього острова і люди с палуби сигали в море. Шум моря перемішувався з музикою, запахи вина з ароматом кальяну…

Прогулянка на яхті наближалася до завершення і Річард запросив мене подивитися його апартаменти.

Ми зійшли на берег і взявшись за руки, йшли по набережній до його готелю. Номер був преміум класу, величезний зал та спальня. Джакузі посередині спальні нагадало сценку з фільму «Красуня», то і нехай!

На столі була ваза с рожевими тюльпанами, мене тут чекали!

Ми пили вино, годували один одного сиром та виноградом, розмовляли очима та вже ніхто не стримував своїх бажань… заснули ми під ранок…

Прокинулася я від рінгтону смс. Потягнулася під шовковим простирадлом, згадала, що телефон у сумочці, піднялася її шукати.

Дивно! Смс від Річарда: «Дякую тобі за все, ти ідеальна жінка, але курортний роман повинен, як починатися, так і закінчуватися на морі. На столі візьми гроші, щоб ти до кінця відпочинку ні в чому собі не відмовляла».

Я кілька разів перечитала смс, в голові крутилися всі його слова та рухи, на моєму волоссі ще був його запах…

Ні, то нехай буде і так, мене не грабували, печінку не вирізали, секс був заліковий… ну не виправдав надій…

Варвара, Джей Ло і Красуне - все в одному флаконі повільно рухалися по набережній до свого готелю до Черепах.

Ні, я не буду ридати! - казала я це крізь сльози Красивій та Шарлоті.

А може треба? - запитала Красива, збирайтеся усі до «Мушлі».

Цього разу Шарлота запропонувала залишитися з дітьми, а нас випхала в бар.

Вже темніло, в барі був аншлаг, але Ден знайшов для нас вільний столик.

До нас підійшов офіціант і зрозумів, що дівчатам треба пропонувати щось вагоме:

- Півлітра горілки та огірки?

- Та ти що! Двісті горілки та огірки! – відповіла Красива, бо розуміла, що ціла пляшка на двох тендітних панночок була занадто.

Ми пили, ревли та намагалися зрозуміти поведінку Річарда…

- Офіціант, ще двісті! – зробила я замовлення, підняв руку догори.

Тепер ми намагалися зрозуміти поведінку всіх чоловіків взагалі…

- Офіціант, ще двісті! – гучно замовила Красива «невистачаючий» об’єм горілки.

І після третьої «двісті» нам не було вже ніякого діла до чоловічої статі, ми були щасливі, що ми є друг у друга, але якось треба було доплентатися до готелю… на годиннику дві години ночі!

Діставшись номера, я чітко зрозуміла, що мені потрібно в душ. Пішла, роздяглася, відкрила воду й чогось підсковзнулась та гепнулась!

- Мамо, ти жива? - відкрила двері душа перелякана Шарлота.

- А що зі мною буде? – я сиділа на мокрій слизькій підлозі та реготала.

- Ти так гучно завалилася, що я злякалася! – з полегшенням сказала Шарлота.

- Та ні, доню, все гаразд! Це я спустилася з неба на землю! Гучно вгору, гучно вниз! Це, мабуть, стиль мого життя)…

Поки всі ці спогади перемішувалися в моїй голові, закінчилась сирена повітряної тривоги. Я піднялася с підлоги та майже щаслива, що сирени не гудуть, пішла досипати у затишне ліжко з однією мрією про скорішу Перемогу Українців над орками. Залишилось недовго.

І я точно знаю, що Все буде Україна!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.