Справді полюбила ?

Я б полюбила все і всіх,

Та, на мій жаль, світ наш не для всіх.

А найголовніше — я люблю тебе.

А може, ти колись полюбиш і мене?

Я розтаю в обіймах твоїх ніжних,

Вірші мої — із думок моїх грішних.

Ти спиш, і, може, навіть вона тобі сниться,

Та через тебе мені геть не спиться.

Ти так радо мене зустрічав,

Усмішки ти своєї не сховав

На руки мене ти підняв

І довго-довго, наче в танці, кружляв.

А як обійняв — то це мені здалося…

Ні, не те, що поправляв волосся.

Ти справді хотів мене поцілувати?

Я тебе також зуміла закохати?

Якби не друг твій — я була б із тобою

І не писала б тобі з любов’ю.

Та у світі цьому щось пішло не так —

І ти не станеш моїм уже ніяк.