Тропа

Ідуть стомлені ноги по болотяній тропі

І з двох сторін неначе грань монети

Лиш небуття із темноти, і світло у нові світи

Й над головою падають комети

По праву руку світ живих

Домівки, вікна - в них тепло

В надії тягнешся до них

Допоки ще не замело

А зліва тільки темнота

І кладовище тихо спочиває

У ньому аж ніяк немає зла

Воно нікого, точно не чекає

А та тропа що йде вперед

Немов кордон чи загорожа

І тільки як по ній підеш

Можливо розуміння все ж знайдеш

11.04.2026р.