Акваріум

Автор: пухнастий білий кіт із яскраво-помаранчевими очима,

який ходив у гості.

Ви любите балкон? Я обожнюю там знаходитись. Особливо коли сонечко лагідно гріє мою білу шорстку, вітерець трохи ворушить вуса, а моя Катя, тобто Чудовисько, на цей час залишає мене в спокої. Такі моменти видаються досить рідко. По перше коли вона уходить з дому, то зачиняє його і не дозволяє там знаходитись. По друге, коли вона вдома, то завжди знаходить для мене якусь справу.

Однак сьогодні був вихідний і балкон був відчинений всю-всю ніч. Я лежав на своєму улюбленому місці поряд з відчиненим вікном, витягнувши передні лапи, і насолоджувався життям. Ранок ознаменував схід сонця. Воно потроху виглядало із-за дерев. Мої очі були трохи розплющені. Я справжній професіонал, і на відкритому просторі повністю не сплю. Треба ж контролювати територію.

Так мою увагу привернуло Чудовисько з мітлою, яке вийшло на двір. Я заворожено глядів, як воно робить охайною вулицею. Потім воно почало доставати зі своєї комори коробки одну за одною. Мої очі засвітилися надією. Ось би мені ці всі коробки додому. Це було б неперевершено. Моя муркотілка увімкнулася від моїх приємних думок... Мр-р-р-р...

Та те Чудовисько в моїх очах швидко перетворилося на Монстра... Ви тільки уявіть. Він почав спалювати всі ці коробки! В голові пульсували думки: “Ех, Монстряка, що ж ти робиш? Навіщо спалювати таке добро?”...

Я вже збирався заховатися в кімнаті, щоб не дивитися на цей непотріб, як мої вуха вловили цікавий звук від сусідів. Вони відкрили штори та відчинили вікно. Я уважно дивився, і навіть нахилив голову, щоб зрозуміти, нащо мій інстинкт вказує.

Перший швидкий та всебічний погляд нічого особливого не виявив. Продовжив сканувати більш детальне та побачив щось габаритне та прикольне. Там плавали різні рибки: маленькі, різнокольорові, з різними хвостами. Примружився. Телевізор? Ні... Виглядає прозорим.

Я уважно стежив за цим рибним дивом. А потім побачив її... Вона велично просувалася повз інших метушливих рибок. Велика рибка мала неймовірно гарний хвіст та плавці. Мої очі миттєво стали округлими і з’явився хижий настрій.

Я підійшов ближче до краю балкона, щоб краще роздивитися і продумати подальший план дій. Красуня повільно плавала й навіть не підозрювала, що за нею уже спостерігає найкращий та небезпечніший мисливець у нашому будинку.

Розвідка показала, що між мною і рибкою була одна маленька перепона... Ми знаходились в різних квартирах. Мій професійний погляд вишукував можливий шлях. Подивився вниз: далеченько, якщо доведеться падати... Проте є карниз. Витягнув лапу для калібрування розміру у голові. Начебто достатньо широкий для мого маньовру.

Подивився на рибку: яка ж вона гарна і вартувала зусиль подивитися на неї ближче. Я обережно поставив одну лапу на карниз. Міцний. Поставив другу лапу. Повільно рушив уперед. Крок. Ще крок. Вітер трохи ворушив мою шерсть, проте я на це не зважав. Йшов повільно, але цілеспрямовано. Адже там була моя ціль, а коли кіт бачить мету його страх тимчасово відключається.

Так я дістався сусіднього вікна. Обережно без шуму заліз усередину. Навіть хвостом нічого не зачепив. І одразу опинився поряд з чудовою річчю наповненою рибками. Я сів. Рибки плавали в скляному кубі чи паралелепіпеді, точно можна було б дізнатися, як би була можливість виміряти. Для мене це була не важлива інформація, тож я просто дивився, як з іншого боку скла плавала велика рибка. Всі інші були просто прикрасою її існування.

Я захоплено дивився. Вона було кольору моїх очей та безпечно плила на мене. Ми дивилися одне на одного. “Привіт, помаранчева красуня”, — подумки відправив їй. Я ж знаходився на чужих територіях, вимовляти в голос було небезпечно..

Вона різко завернула та поплила ліворуч. Я повернув голову. Вона різко змінила напрям та поплила праворуч. Я підскочив праворуч. А рибка стрімголов змінила шлях і плила вже ліворуч.

Мені це подобалось, я був у захваті та вмить доєднався до її гри. Торкався лапою скла і вона підпливала ближче. Проводив лапою по склу, а рибка рухалася за нею. Я відходив у бік, а вона пливла слідом в тому ж напрямку...

Це була чудова гра. Ми явно знайшли спільну мову. Я навіть заліз на верх та спробував обережно простягнути лапу ближче до неї прямо у воді. Рибка підпливла, а потім швидко утікла. Я відсмикнув лапу.

— Ня, — тихо вирвалося з мене, що означало: “Спокійно, подруго, я не голодний. Ну… майже. Просто хотів переконатися, що ти справжня”.

Це було необережно з мого боку, бо миттєво почув шум із сусідньої кімнати. Сусідні Чудовиська!!! Я миттєво зрозумів: операцію треба завершувати та попрямував до вікна. Вистрибнув на карниз. І саме в цей момент почув…

— Сніжок?!

Я завмер. Це був голос моєї Чудовиська.

— Ти що там робиш?!

Я повільно розвернув голову на звук. Катя стояла на нашому балконі біля відкритого вікна. ЇЇ очі були розширені від переляку. Руки тримала біля обличчя.

— Як ти там опинився?

Як-як... Ти, що не бачиш по карнизу дійшов? Проте вона почула тільки моє “Мр-р?”, до того ж Чудовисько не оцінила мого спокою. І почала розводити метушливий хаос.

— Будь ласка, не рухайся! Я зараз, що-небудь придумаю, як тебе звідки дістати.

Та почала нервово рухатися вздовж балкона. Я вже хотів пояснити, що все під контролем. Однак вона, здається, була іншої думки.

— Сніжок, придумала! Давай, повзи сюди по карнизу! Повільно! Прошу, тільки не падай!

Я подивився на неї з легким здивуванням. З чого такі думки? Що я впаду? Йду по ньому не перший раз, а повертаюся. І це принципово різні речі. Ну може, якщо вона говорить, що мені робити, то відчуває, що тримає ситуацію в своїх лапах, тобто руках...

Не варто витрачати час на роздуми. Подумаю про це в безпеці. Треба вже вшиватися з цього карнизу, бо сусідські Чудовиська ось-ось зайдуть до кімнати. Я зробив крок. Чудовисько затамувала подих. Ще крок. Вона, здається, вже була готова, сама вилізти на карниз і забрати мене. Я зробив ще один крок. І ще другий. Третій... Десятий. Внизу Чудовиська різного віку видивлялися на нас. Хтось знайшов брезент та натягнули, як батут. Катя напівтіла висунулася з балкона та простягнула руки.

Мені стало лячно. Не за себе, за неї. Ось з її параметрами гнучкості та спритності вона точно впаде. Завмер. Подумки відправив, що це поганий план.

— Не дотягуюсь! Тримайся! Я зараз! Зараз! — вигукнула вона та сховалася в приміщені.

Фух. Схоже зрозуміла. Я з полегшенням видихнув та швидко дібрався вікна та нарешті опинився на нашому балконі. Чудовисько прибігла з дерев’яною шваброю. Коли побачила мене, то одразу підхопила мене на руки та притиснула до себе. Почала заціловувати та промовляти:

— Сніжок, ти вже тут. Як же ти мене налякав!

Хто кого сильніше налякав треба ще розібратися. Проте моя місія, шлях до рибки та повернення, чудово пройшла. Тож, спокійно сидів у неї на руках і невимушено витримував цей емоційний потік.

— Мр-р-р, — вирішив заспокоїти її.

— Більше так не роби! Добре?

Я подивився через її плече на сусіднє вікно, де плавала моя нова знайома. Чудовисько ще не була готова зрозуміти масштаб цієї події.

— Що там такого цікавого для тебе, що ти і зараз туди дивишся? — Катя уважно подивилася і теж її побачила.

— А гарну рибу в акваріумі побачив. У-ті мій мисливцю!

Акваріум!!! Так от як називається це чудова річ з рибками! Треба запам’ятати, щоб потім у святого Миколая в листі попросити.

Вона занесла мене в квартиру й посадила на диван. Вікно на балконі повністю зачинила. І чомусь вирішила прочитати мені нотацію:

— Сніжок, ти поводився вкрай необдумано. Ти хоч розумієш, як це небезпечно?

Не згоден. Поводився дуже обдумано. А безпечно-небезпечно, так це кожний судить за своїми можливостями. Мої, наприклад, вищі за твої... Проте не збирався нічого доводити чи роз’яснювати. А почав вилизувати лапу.

— Скажи, що більше не підеш туди?

Я продовжував демонстративно вилизувати іншу лапу.

— Сніжок? Щось я не бачу не краплі розкаяння!

Я подивився на неї. Яка ще крапля розкаяння?! Це щось новеньке! Потім перевів погляд на балкон. Бо десь там, за вікном, в сусідній квартирі, плавала моя нова знайома. І я придумаю, як з нею знову зустрітися. Все ж таки карниз виявився найкращім місцем для прогулянок.

P.S. Якщо ви побачили рибок в скляній коробці, то напевно це акваріум. Раджу дослідити його мешканців. Проте будьте обережні: Чудовиська емоційно реагують на наші ігри чи професійні дослідження.