І звали її Жанна
Коли вона перестала відповідати мені, я думав, що ок, можна пуститись берегів, полапати блядєй і всяких шлюх, але щось ніяк не доходило до того.
То бабок було шкода, бо складав на мопед, то просто не лежало на душі о таке во.
Та й вона сама, не дивлячись на матюки, була пристойна дівчина. Душевна. Вірила в Ісуса, зі мною бакланила священників, читала Біблію і слала на хер лицемірів. Вона досить прілічно малювала ескізи і якщо я любив МакКуіна то вона Діора і тоді я вподобував Шанель, яка Діора то терпіти не могла. Вона сама була як та Шанель... не висока, вимоглива, з твердим характером, практична, скромна, з відчуттям стилю. І часом надто правильна, як всі прілічні дівчата. Аж так, що я кидав всі конспекти з кімнати в коридор від злості. До чого ж вона здатна мене довести?!
Вона красиво шила. Я не пошив нічого, бо більше дивився як вона шиє. Як їй говорили одне, а вона робила краще. Я шепотів робити ахуєнніше і вона перешивала.
Напевно вона не знає, що в мене звільнилося місце. Напевно вона думала, що я бабій, однак це лише балабольство. І біс його зна, хто розповсюджував такі чутки.
Я досі не знаю, де вона. Вона не прислала жодного листа у відповідь. Однак, всюди, де б я не був, вона лишає свій слід. І так я знаю, що вона спостерігає за мною.
2018
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!