ПУШОК
ПУШОК
Почати треба з того, як (нині покійна) Вікторія-редакторка намагалася мені втюхати кошеня від однієї зі своїх дев’яти (по ходу справи, нуль запаху від них у помешканні – це мене вражає трохи).
Чому ні, та ніяк і назашо – в усьому подальшому.
“Пташиний базар” на Куренівці – ключове до всього. Завжди я просився хоча би пройтися подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, піддувалки та інші причандали, тоді рибки в акваріумах, а далі нарешті кошенята, песики…
Не завжди та не щоразу, бо ж інколи мати сама піддавалася почуттю та ми поверталися, несподівано придбавши звірятко.
Так у нас і з’явився Пушок.
Не можу сказати якої породи. Ніким не названий був. І щось зовсім особливе, незвичайне й неймовірне. Він і не встиг сягнути, поки все встановиться.
До нього, мабуть, у нас уже були трит
00026
⋯