Віч на віч з вічністю(сире)

- Сто двадцять шість

- Впевнена?

Дівчина трохи подумала, а потім енергійно відповіла:

- Ага, неси.

Чоловік середнього росту, з чорнявим волоссям повільно піднявся з-за столу, та пішов човгаючи ногами до спальної кімнати. Паралельно з цим, з-за столу встала дівчина, приблизно того ж росту, з чорним волоссям і прийнялася прибирати тарілки з-під їжі. Мугикаючи собі під ніс якусь пісеньку, вона хутко зібрала все та заклала до посудомийки, і діставши каструлю, почала щось варити. Чоловік тим часом дійшовши до спальної кімнати, почав штовхати величезну шафу. Відвинувши його так, щоб можливо було пролізти в невеличку щілину яка з'явилася з-за шафи, і від якої віяло затхлим холодним повітрям.

- Хай йому грець, це ж треба було з'явитися саме в цьому місці, - сварячись собі під ніс, чоловік почав протискатися в ту невеличку шпарину.

З горе пополам пролізши, він сперся на стіну печери, щоб відпочити, але різко відсапнувся, потираючи долоню.

- Холодне - опустивши руку, почав повторювати собі під ніс як мантру, - сто двадцять шість, сто двадцять шість…

Йти було досить важко через в’язку підлогу, яка начебто намагалася втягнути його в середину себе. Продовжуючи важко дихати, він повільно, крок за кроком віддалявся від променя світла, яке не могло пробитися до нього. Різко зупинившись, чоловік розправивши руки в сторони, та почав водити пальцями по палітурках книг, що стояли на полицях в один ряд. Повернувшись до правого ряду, він двома руками почав тягнути на себе металеву коробку, яка в якийсь момент легко вийшла, та повалила чоловіка додолу, прямо в в'язку жижу, придавивши його на груді. Одним різким рухом він встав, бо моментально відчув як рідина торкнулася його ушей і почала лізти вище. Повертаючись назад, з нього стікала в'язка рідина, і пришвидшивши свій крок він направився до променів світла.

Двері з комори відчинилися, і звідти вийшов чоловік, з голови до ніг у темній сажі, яка стягувала його шкіру..

- Ого, давай візьму, - по її тону не було зрозуміло від чого вона шокована, чи то від вигляду чоловіка, чи від неймовірно важкої металевої коробки в його руках, за гарними візерунками. Забравши її, вона помітила, що та сяяла начебто вона тільки-но було зроблена. – новенька-гарненька, - і начебто не відчуваючи її вагу, весело побігла з нею в гостьову кімнату, зовсім забувши за нього.

- Старенька-важкенька, - передражнив її чоловік, і знявши весь одяг прямо на тому самому місці, на кінцівках пальців зайшов у ванну.

Більше ніж через пів години, у вітальну кімнату ввійшов чоловік в темно-фіолетовому халаті, і сівши в крісло, мовчки почав відкривати металеву коробку. На передній частині була намальована велика піраміда, а по боках йшли лози з виноградом. З боку знаходилися защіпки, і клацнувши по ним, останні відірвалися і почали легенько гойдатися в повітрі. Одним рухом відкинувши важку металеву частину, з середини повіяло затхлим повітрям, і зажавши носа пальцями, чоловік помахав рукою.

- Ох і тхне, - жінка піднялася з-за дивану, та відкрила вікно в кімнаті. – Ти б хоча б попередив.

- Звідки ж я знав, - обурився чоловік, розтуливши носа.

В середині коробки лежали клаптики жовтого паперу, які застережливо хрустіли, що от-от розваляться. На них були написані незрозумілі символи, але поводивши очима по ним, він сказав:

- Не забув все-таки як воно читається. – і почав обережно викладати листи на стіл посеред кімнати.

Коли все було перекладено, то трохи піднявши металеву коробку, він переніс її зі столу на підлогу. Один із клаптиків паперу взяла жінка і почала уважно розглядувати, а потім крутити в руках.

- Дай сюди, - похапцем забрав сторінку у неї, чоловік бережно поклав її на верх стопки, - де ти його взяла? – на що жінка лише здвинула плечима. – Потім розберемося. – голос був явно роздратований.

Протяжно видохнувши він взяв першу сторінку.

- Арено Чанхулеті, жив при царюванні Рамсеса другого. Мав двоє дітей від жінки. Прожив двадцять два роки та помер при битві проти Хетського царства. – відклавши наполовину списаний листок, чоловік хотів було перейти до іншого, але жінка його зупинила.

- Як, і це все? – її невдоволенні не було меж. Вона схопила його за зап'ястя руки в якій він тримав листок і не хотіла відпускати. – дай сюди, - вона забрала лист, і сама стала його читати для виду, хоча вона не знала цих символів, тому похитавши головою поклала на стіл, - і справді нічого більше.

- Ти ж не вмієш читати ці букви? - чоловік лукаво заусміхався, - що ж ти могла там зрозуміти? - його посмішка, здавалося, тягнулася до вух.

- Неважливо, - жінка явно смутилася, - читай далі.

Раптом про щось різко згадавши, вона хутко піднялася, та швидким кроком пішла до кухні. Поки чоловік очікував на неї, він почав дивитися листи з текстом. Через пару хвилин, в кімнат увійшла жінка, в руках у якої був графин наповнений червоною рідиною.

Компот?

Не вгадав, глінтвейн, - і бачачи здивоване лице чоловіка, жінка з задоволеним обличчям усілася на диван, наливши в чашку й собі цього чудо-напою. - читай що там далі. - тепер вона відчувала свою перевагу над ним, і чим більше вона випивала, тим розпусніше ставала, це він пам'ятав ще з часів коли вона спалила їхній дім, через те, що він їм набрид, і вона хотіла собі інший.

Поглядаючи на жінку з острахом, чоловік і собі налив напою, та взявши новий лист, почав читати:

- Після смерті, я очнувся абсолютно голим, та лежачим на сухій землі, посеред якихось джунглів. Дерева були на диво різнокольоровими. Одне зелене, інше синє, і тому подібне. Було неймовірно волого, а сонячні промені здавалося здатні обпалити мою шкіру. Пробираючись через величезні хащі, я відчув, що земля під моїми ногами починає сильно трястися, а в далині був чутен звук падаючих дерев, та сполошених чимось птахів. Не довго думаючи, я відразу почав тікати куди очі бачать, на ходу царапаючи тіло о кущі, та ще якісь невідомі рослини з шипами. Мурашки покрили мою скривавлену спину, чийсь погляд та і впився в мене, і упродовж цієї погоні я так і не наважився повернути голову до тих пір, доки я не вибіг до обриву, з якого мені на пару секунд відкрився чудесний вид на густі тропічні ліси, з різним кольором листя. Роздивлятися красоти місця в мене не було часу, бо саме в цей час із кущів вилетіла величезна змія, і миттєво зупинилася, не наважуючись вийти на сонце. Тільки після того, як я взяв передишку на пару секунд, ми змогли роздивитися друг друга, і від підскочившого адреналіну я навіть не помітив як промені сонця почали обпікати мою спину, утворюючи невеличкі пухирці на ній. Ця змія була набагато більша ніж будинок в якому я жив, а довжину її я не зміг прикинути навіть приблизно, бо інша частина її тулуба була схована за деревами та хащами. З її голови стирчало два роги, а під ротом росла довга борода, яка придавала їй розумного вигляду, але попри все, очі були наповнені ненавистю, і якщо було б більше часу, то я впевнений що побачив, що всередині у них горить полум'я. Тільки-но я збирався щось сказати, як всі відчуття пвернулися до мене, і я зміг лише закричати від болю в спині, і в той же момент змія кинулася намагаючись перекусити мене навпіл. В момент як вона наблизилась, земля під моїми ногами тріснулась, і я впав настільки швидко, що істот що була в мене майже під носом встигла хапнути тільки повітря в тому місці де я був, і противно закричавши повернулася назад в хащі. Все це відбувалося дуже швидко, але для мене все відбувалося набагато довше ніж я міг собі уявити. Моє падіння прийшлося прямо в річку, але це була в'язка зелена жижа, яка так і намагалася мене тянути додолу. Затримавши повітря, я почав барахтатися, намагаючись втриматися за бокові насипи в річці, але кожний раз моя рука сковувала, і я провалювався все глибше донизу. З часом останні краплі повітря вийшли з моїх грудей, і всередину почала забігати ця жижа, від чого я почав битися в конвульсіях, а через короткий час та і зовсім відключився. - чоловік відклав прочитаний листок і прийнявся було взяти інший, але помітив, що жінка тримала руку над собою наче в школі, - що?

- Мене цікавить що це за змій? З якого міфу? Йормунган?

- Ні це точно не він. Його образ назавжди залишився в моїй пам'яті, і повір, цій змії до нього як до неба рачки, - голос чоловіка був збуджений від згадки про того величавого змія, який назавжди залишив відбиток в йог пам'яті.