Курортний щоденник 2019

День перший

Дітям - акліматизація!

Дорослим - алкоголізація!

Приїхали. Скажена дорога і перший день на морі лишилися у минулому дуже швидко.

День другий

Вночі - лило. Блискавки, вітер і потім - чисте зоряне небо. За цим всим довгий здоровий сон і ясний ранок. Збираємося на пляж.

Пляж. Пиво і спека, спека і море, море і пиво.

Виноград, вертути з гарбузом, риба, пиво, спека.

Море, море, море, море.

Спека, червона шкіра, море, вітер, пиво, спека.

Пісок, яма, басейн, дамбу розмиває море. Знову пісок. Знову пиво, знову спека.

Ще трохи винограду.

Вдома, вечір, кавун, зелені горіхи молочної стиглості.

Згадую одне: як на межі води, землі і повітря я стою і вдихаю запах солі.

День третій

Вітряки - громадні. Пахлава - громадна. Кукурудза - по двадцять п`ять. Пива - багато. Спеки - багато. Опіків - багато. Краб - манюній, як п`ять копійок - відпустили назад у море. Креветка - манюня, але взяли багато. Краса.

Вечір. Ковбасок - море, овочів - море, вина - вдосталь. Розмов - море, спогадів - море.

Тліючі вуглі на мангалі - краса. Вони грають.

Палахкотять.

Зоряного неба над головою - нескінченно багато. Чумацький шлях лиється наче з південого заходу, через Малу Ведмедицю, далі десь на північний схід і губиться за дахом старої болгарської хати. Ніч чіпляється за гілля розлогого горіха.

Я стою посеред прадавнього степу, обжитого людьми, лисами, вовком, що приходить різати вівці, тхорами, які полюють на кури і гуси, комахами і птахами, що полюють на городину. Я бачу небо, вино грає зірками у моїх очах, постійно перемішуючи їх і миттєво розставляє на свої місця, збиваючи мене з пантелику.

Цікаво, чи бачить маленький краб ті зірки з дна Азовського моря? Чи чують дзвін тих зірок сучасні вітряки, що перемелюють повітря? Чи тоне степ у нічному небі, чи навпаки ніч розчиняється в скошених полях і куцих лісополосах? Цікаво, коли так багато довколо тебе всього, що помічаєш лише у відпустці.

День четвертий

Медуза. От-такенна! Кілограм на 25, мабуть... Чи більше? Слизька, за голову не обхопити, нога зі щупальцями - півметра, не менше! Капєц яка велика! Очі в неї червоні і злі, а сичить як змія. Уплила, слава богу, бо думав ще загризе кого-небуть.

Страшно. Так, страшно жити і відпочивати.

А от на старій напіврозібраній башті сидить дозор з мегапідзорною трубою. Погранці. Ім не страшно. Вони дивляться на багато кілометрів у Азовське море. Ім спекотно і весь час піт заливає очі. Робота така.

Дівчата і хлопці весело катаються на шайбах, бананах, скутерах, прогулочних човниках, чоловіки і жінки п`ють, їдять, сваряться, сварять дітей, владу, погоду, діди і бабці чинно загоряють і повільно пересуваються пляжем. А погранці - лише дивляться у вічко підзорної труби на багато кіломертрів у море. Від звуку пляжу в їх голові постійний когнітивний дисонанс: з пляжу чути мирне веселе життя, а зі скельця "телескопу" наказано пильнувати загрозу.

Заходжу по пиво на барчик. В кутку шинквасу стирчить хвостовик міни. Я не розбираюся, але думаю, що то 82 калібр. Замовляю пиво, спускаюся нагрітою бетонною доріжкою до моря. В моїй голові суцільний когнітивний дисонанс: море, відпустка, погранці з мега оптикою, хвостовик міни і здоровенна красноока медуза. Курорт, справжній курорт країни, що насправді воює.

День п`ятий

Все почалося на пляжі: хлопці вбили гадюку. Вона заповзла на територію котеджів, її притиснулили лопатою і перерубали десь посередині. Гадюка живуча - ще хвилин зо п`ять кидалася на всі боки, метри півтори створіння. Купа людей з голими ногами, збираються довкола інші, хто бачить натовп. Хлопці чітко знешкодили - їх там багатенько є тих плазунів. Шкода звісно - воно там просто живе. Але відпочивальники дорожче природи - вони мають повернутися наступного року. Служби, що вивозить змій у безпечне місце, звісно, нема.

Вчора ввечері чув як якась сова приговорила якогось горобчика. На горіху він вже спав, потім в останнє трохи збентежено цвірінькав, а потім вона задоволено клекотала.

Давно не снилися сни. Цієї ночі наснилися цілі два, сюжетні. Майже запам`ятав.

День шостий

Дітям - розваги і море!

Людині-опіку - спокій і деалкоголізація організму.

Довідпочивалися...

День сьомий, останній

Автобус, дорога, вітер. Радісний пес за дверима. Загар повільно злазить з носа людини-опіку, з її спини, рук і ніг. Днів так сім би ще - ото була б відпустка.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Ксенія Демиденко
30.06.2021 16:54
До частини "Курортний щоденник 2019"
Все громадне, а кукурудза - по 25))) Незвичний стиль викладу, але картинка встигає малюватися) Дякую! Чекаю щоденник за цей рік)))