Квиток

Тримаю в руках квиток на трамвай

І їду зараз до дому.

Не в той мій рідний Херсонський край,

А в дім, що став тимчасовим.

Живу, обніжена не своїм сонцем,

воно тут погано гріє.

Я мерзну, бо спека моя крізь віконце,

на далекому півдні про жито мріє.

Тримаю в руках спогади у телефоні,

пташиний спів на зорі українських ранків,

Душа моя лине до скель й Станіславських іроній,

Де більше ніколи не буде російських танків.