порухи з шороху в тінях...(з прийдешнього)
майбутнє всяке нам
малюється в уяві.
але в останній час
нам янголом гонець
несе тривожну вість
у обладунках слави
про апокаліпсис
і Всесвіту кінець.
******************
самотній сталкер йде...
наосліп йде до мрії.
але її нема -
там лише пил і тлін,
отруйний простір,
в день
товсті вповзають змії.
у захваті оман
скрекоче із руїн.
там передсмертний крик
у сутінках офірних
і гейзерами кров
з жертовних б'є з шурфів -
підхоплює її
своїм інстинктам вірна
бліда ропуха, п'є
і не спиняє спів.
там скулені в плечах
у балахонах тіні
затоптують в землі
останні промінці.
і глиняний бовван
зі спижевої кінви
(гігантський) полива
росточки брехунців.
лускою скрізь усе
огорнуте і вкрите,
повільно зверху слиз
зливається липкий
в зруйновані світи
й спадає сталагмітно
і б'ється наче лід
безколірно кілкий.
між тіней в каптурах -
у дзвониках Жартунчик
регоче в несвіт цей,
що з блефу й небилиць.
від реготу аж він
плює вогнями з кручі,
байки тороче про
під масками лисиць.
збіговище тіней
його уважно слуха
про хитрощі ті всі,
яким настав кінець.
припнуто держака
до його капелюха,
у брязкіт з мімікрій
лопочеться стягець.
циклоном в небесах
замок і таємниця
годинника століть,
що замкнено на схов -
якого відчиня
хижатським дзьобом птиця,
секундочки клює
окрушину немов...
і далі так усе.
в мізку зриває клепки!
у цей фатальний час
умертвення на згуб.
між тіней постає
запитання дилема -
спинятися чи йти
наосліп у пітьму?...
бо всюди розрух, зло
до чого б не торкнулись
у час втручань своїх
в природну суть речей... -
ці тіні від життя
спотворили усе
та й так не схаменулись
і граються у гру
з героїв і нікчем............
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.