порухи з шороху в тінях...(з прийдешнього)

00037
Публікація: 08.11.2022
Вірш
Завершено

майбутнє всяке нам

малюється в уяві.

але в останній час

нам янголом гонець

несе тривожну вість

у обладунках слави

про апокаліпсис

і Всесвіту кінець.

******************

самотній сталкер йде...

наосліп йде до мрії.

але її нема -

там лише пил і тлін,

отруйний простір,

в день

товсті вповзають змії.

у захваті оман

скрекоче із руїн.

там передсмертний крик

у сутінках офірних

і гейзерами кров

з жертовних б'є з шурфів -

підхоплює її

своїм інстинктам вірна

бліда ропуха, п'є

і не спиняє спів.

там скулені в плечах

у балахонах тіні

затоптують в землі

останні промінці.

і глиняний бовван

зі спижевої кінви

(гігантський) полива

росточки брехунців.

лускою скрізь усе

огорнуте і вкрите,

повільно зверху слиз

зливається липкий

в зруйновані світи

й спадає сталагмітно

і б'ється наче лід

безколірно кілкий.

між тіней в каптурах -

у дзвониках Жартунчик

регоче в несвіт цей,

що з блефу й небилиць.

від реготу аж він

плює вогнями з кручі,

байки тороче про

під масками лисиць.

збіговище тіней

його уважно слуха

про хитрощі ті всі,

яким настав кінець.

припнуто держака

до його капелюха,

у брязкіт з мімікрій

лопочеться стягець.

циклоном в небесах

замок і таємниця

годинника століть,

що замкнено на схов -

якого відчиня

хижатським дзьобом птиця,

секундочки клює

окрушину немов...

і далі так усе.

в мізку зриває клепки!

у цей фатальний час

умертвення на згуб.

між тіней постає

запитання дилема -

спинятися чи йти

наосліп у пітьму?...

бо всюди розрух, зло

до чого б не торкнулись

у час втручань своїх

в природну суть речей... -

ці тіні від життя

спотворили усе

та й так не схаменулись

і граються у гру

з героїв і нікчем............

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі