3

Чи я чогось не знаю, чи дурний, чи відстав від моди - але як у вас така поплямована скатертина, то простіш стелити червону. І це я ще мовчу про страви. Я такої гидоти зроду не їв! Але місc Сміт сподобалось, я для неї ще паперову троянду зі столу забрав. Якби ж все інше було так легко. Те, що вона думає про одруження - то я їй на п’яну голову наобіцяв. А от що вона мені про це на тверезу голову згадала - то я вже сам винен. Ні, жіночка вона приємна, тут я нічого не кажу, корсет тріщить, спідниця пищить. Та й треба мені з кимось спати, воші не рахуються, Арч теж, бо до нього не підійде ні одна притомна жінка та ні один притомний содоміт. І ночувати в мене в наметі, бо він, бачте, сам-один мерзне, він теж дістав. Мене. До печінок. Бо він, зараза, як спить, то якось чи скімлить, чи виє, а на ранок не пам’ятає.

То, як я хочу спати, то треба одружуватись. Та й вона придивилась собі будинок мало не за містом, вода близько, сусіди далеко, непогано. Але тепер усе вперлося у гроші.

Де ж їх узяти? Той хрін, що продає будинок, просить сім сотень. А в мене усіх грошей, які я ще не пропив - три сотні, не грошима, бо курс стрибає, як повішеник, а золотом-сріблом, годинники синьопузих та їхні булавки для краваток та ланцюжки для годинників. В неї приховано десь так сотенка. Звісно, за той будинок ще треба поторгуватись, бо хто ж його знає, як там вікна з дахом та дверима, я ще про підлогу нічого не казав. Але сім сотень - я ж не генерал! Я ж навіть не капітан армійський! А в хлопців позичати - нема в кого, у Кроуфорда мати з сестрами, у Джеймсів з Янгерами теж, у Арча нема і нікого, і грошей. І ще полковник на мене чомусь визвірився. Чи він ніколи не дуркував на п’яну голову?

А мабуть, що ні. Бо я його от ким не бачив - то це п’яним. Ну то я ж не на людей кидаюсь! Так, допомагав чіпляти ті жіночі панталони на дзвіницю, і я їх потім віддав власниці. І от ще той хлопець з краваткою.

Якийсь він не того. А я Арча бачив, то можу порівнювати. І от того той, з модною краваткою, не того, що щось не каже чи приховує. Я найстарший з сімох, я знаю, коли хтось щось приховує. А як йому треба Квантрілл як вчитель, то я можу закластися на власний скальп, що з того прихованого доброго ні дрібки. Бо вчителював тоді ще не полковник Квантрілл аж в тому чортовому Лоренсі.

Хоча дивно, той, в краватці, балакає як з Джорджії, то ж не може він бути еббі? Там їх наче не буває? Але хто ж його знає, казали, що янкі аж з Огайо не може бути за Південь, мідноголовим - ото йдіть до готелю, та подивіться на полковника, він аж двічі, бо він рудий, а життя таке непередбачуване.

О, мені не дадуть спокіно перетравити той ресторанний обід - до мене пре якраз отой з краваткою, і Арч за ним хвостиком плететься. Я б його з такого похмілля собі за спину не пустив, бо не треба запивати мескаль пивом. Нащо той мескаль взагалі пити?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.