Знайомство з відьмою

Усі події та персонажі є вигаданими,

будь-яка схожість із реальними людьми та фактами є випадковою.

∞ Частина1

– Зрозумій ти, тобі це потрібно. Якщо навчишся писати малі оповідання, то з об’ємними взагалі проблем не виникне. Тим паче – це конкурс, отже, твої каракулі зобов’язані будуть прочитати модератори.

– То ти хочеш, щоб через мене нещасні люди примусово займалися мазохізмом?

Я розумію, що мій друг бажає мені добра, тож відмовки не допоможуть.

Назбиравши трохи грошенят, я вирішив згідно зі східними практиками провести цілий рік без роботи й зайнятися самодослідженням. Спитаєте, чому я не захотів подорожувати, або стати благодійником? Усе тому, що грошей, які я назбирав на рахунку, вистачить лише на те, щоб один рік побити байдики вдома. А чому саме зараз? Тому що ми побили горшки із керівництвом і мене турнули з моєї роботи. Роботу шукати ліньки, то й подумав, що хочу відпустку тривалістю близько року.

Десь через місяць художнього плювання у стелю я спробував утілити в життя мрію дитинства і написати бестселер. Так, щоб наклади мільйонами й фанатки табунами. Робота рухалася туго, і допомогти мені зголосився мій шкільний товариш, який уже мав досвід у цяцькуванні віртуального паперу різними ієрогліфами.

Робота над високохудожнім твором усього мого життя йшла повільно, і мій однокласник запропонував відірватися ненадовго, та змінити вектор уваги.

Конкурс, у якому він порадив мені взяти участь, називався «Знайомство з відьмою». Потрібне було невелике оповідання. Я поопирався трохи, через надмірні лінощі, але лише для проформи. Вимоги були невеликі і я подумав, що на чотири машинописні аркуші тексту мого таланту повинно вистачити.

Проблема виникла з сюжетом. Займатися плагіатом я не звик, а висмоктати з пальця щось нове потребувало зусиль і вимагало сили волі.

Звісно, прототип для образу відьми можна знайти майже біля кожного будинку. Головна характеристика відьми – це відати, тобто знати. Із цим у жодної бабці, що провадить свою діяльність біля під’їзду, проблем немає. Вони знають усе і про всіх. Вони знають навіть те, чого не знають ті, про кого вони це знають.

А якщо читачу забажається магії, то достатньо буде під вечір вийти у двір і стати свідком двобою між адептками різних магічних шкіл. Узяти, скажімо, дві протилежні школи магії. Школу білої магії – від першого під’їзду, та школу сірої магії – від четвертого. Коли головні вчительки цих магічних закладів зчепляться між собою, з’ясовуючи сфери впливу у дворі, навколо можна спостерігати спалахи психічної, телепатичної та магічної енергій. Хоча до фізичних контактів майже не доходить, зате прокльони, закляття і кардинальні відвороти летять у різні боки автоматними чергами.

Для пильного глядача можуть відкритися й інші таємниці містичного життя. Наприклад, шабаш відьом. Так! І таке чудо природи можна побачити на власні очі. Графік наступних шабашів розписаний помісячно і висить на дверях ЖК. Засідання житлового кооперативу, неначе таємничий артефакт, приваблює відьом з усіх околиць. Іноді на таких збіговиськах присутні й відьмаки. Але це місце не є їхнім природним ареалом існування. На шабашах, відьмаків використовують самі відьми, як повербанки. Коли ж магічна енергія конкретно взятого відьмака закінчується, він здебільшого перепрошує, і, посилаючись на погане самопочуття, йде додому, щоб під’єднатися до джерела енергії, що схоже на телевізійний екран, по якому транслюють футбольний матч.

Можна написати розповідь про такі магічні феномени дворового значення, але на цю тему вже захищено стільки дисертацій і написано стільки кандидатських, що принести на цю ниву якусь нову інформацію годі й думати.

Не знайшовши у голові нічого старого, вирішив додати туди нове. Навіщо вигадувати знайомство з відьмою, коли можна насправді з нею познайомитися. Зазирнувши до Мережі у пошуку містики та чаклунства, побачив, що довго шукати не потрібно. Тут куди не плюнь – одні відьми. Але досвідчену акулу пера… Ні, не так. Але досвідченого генія клавіатури на м’якуші не проведеш. Це ж і дитині зрозуміло, що всі вони позакидали вудки у ставок Інтернету, щоб спіймати наївних дурнів і отримати від них (добровільно) трохи грошенят. Знайти відьму можна лише за допомогою сарафанного радіо. А Інтернет я використав як милицю для цього стародавнього засобу отримання інформації. Через мило я зв’язався зі старою знайомою, що колись давно по секрету розповіла мені, начебто їй у її вдалому шлюбі допомогла саме відьма.

Запит виявився вдалим. Людка (саме так звали мою знайому) дуже любила популярність і завжди була готова поділитися інформацією. Однак вона мені написала, що відьма є, жива ще, але навряд чи я зможу отримати її аудієнцію, бо вона опікується лише жителями свого під’їзду і послуг на сторону не надає. Це трохи зачепило за живе моє его, і я почав бомбардувати Людмилу компліментами, щоб добитися від неї допомоги. Врешті, вона погодилася, попросила зачекати, і на наступний день надала мені умови можливої (лише можливої) зустрічі зі Стеллою. Від цього імені повіяло чимось штучним, і мені здалося, що воно несправжнє.

Тож мені належало завтра, в обідню пору, прийти в парк і, обходячи його по периметру, зробити три кола. Якщо Стелла захоче зі мною поспілкуватися, то наша зустріч відбудеться.

Від цього листа так віяло конспірологією, що я довго вголос сміявся. Натішившись, я відповів, що, звісно, згоден і виконаю всі умови, бо якщо я вже назвався печерицею, то треба лізти до кошика і не вередувати. В умовах літературного конкурсу ніхто не вказував із якою відьмою потрібно познайомитися – зі справжньою чи з липовою. Неначе відчувши мої сумніви та бажаючи остаточно переконати мене у містичності подій, Людка написала мені крайнього листа, де було лише два речення: «Завтра парасольку лиши вдома. Буде гарна сонячна погода.» Мій погляд відразу ковзнув до вікна. На вулиці була мряка. Вітер наніс на вікно вологи, і поодинокі крапельки вперто долали свій шлях по склу до підвіконня.

– Добре, гарна то й гарна. Я ж не проти, – сказав я собі, закрив пошту і поліз на піратський сайт, щоб подивитися нову серію улюбленого детективного серіалу.