Безоднє місто

— Двадцять другий сектор. Колектор три. Ступінь засміченості — два-прим, швидкість третя. Повторюю...

Тисну на кнопку. Одна з гладеньких лускатих спин здивовано вигинається. Прибиральник-17 прагне назад, до годівнички. Вмикаю електрошокер. Зупиняється, скорившись та сумуючи за втраченим. Ввожу до його чип-картки координати. Важка лопать хвоста б’є по лискучій рідині, яку тут називають «субстрат». Це не вода. Вода — дещо інше.

Прибиральник-17 іде донизу, в заплутані каналізаційні ходи Дрімтауера.

До трансформації його звали Девід. Тринадцять років, дрібний злодюжка. Обрав зміну форми замість позбавлення громадянства.

Так, не-громадянам, подейкують, несолодко доводиться...

— ...Шістнадцятий сектор. Ситуація «Герта». Повторюю: ситуація «Герта». Операторе, ви там що, поснули?

Спохвачуюсь.

— Вас зрозумів. Шістнадцятий, ситуація «Герта». Хімічно активні речовини. Прибиральники відправлені.

Тисну на кнопку. Дев’ятий та десятий номери. Вони завжди разом. Подружня пара. Чоловік тут за антиурядову пропаганду, жінка прийшла слідом за ним.

У Прибиральників не передбачено статевих органів. І вважається, що за пів року людські почуття мають атрофуватися.

Але ці двоє завжди разом.

А Оператори завжди ставлять їх на парні завдання. За традицією.

І я — не виключення.

Спливає Прибиральник-6. Цікава особистість... була. Доброволець, одначе. Прийшов сам. Неголений, довгопатлий... Невизнаний месія Дрімтауера, що прокляв золотаві кімнати відпочинку; вічно зеленіючі сади з прозорими водоспадами, цвіріньканням пташок і прохолодою альтанок; вишукано одягнених мешканців верхніх поверхів... Прийшов сюди спокутувати їхні гріхи.

Серед лайна.

Псих.

Тиче вузьким, витягнутим писком у годівничку. Йому подобається третій збалансований раціон. Що ж, порадую хлопа. Сьогодні він заробив.

В Операторів мало розваг. Відпрацювати зміну, нагодувати Прибиральників, зняти спецодяг, надягти цивільне — й додому. Нагору, до тих зручностей і втіх, які цивілізація надає громадянам третього рівня соціуму.

— Дев’ятнадцятий сектор, колектор сім, ступінь засміченості — півтора, швидкість — чотири...

Молодці, засікли на ранній стадії. Встигаємо.

Тисну на кнопку.

Оператори знають про минуле Прибиральників усе. Особисті файли перебувають у загальному доступі. І навіть розуміючи, що фінали в цих повістей однакові, ми читаємо й перечитуємо початки.

Зайнятися-то все одно більше нема чим.

Ані відеохвилю не спіймати, ані примітивний муздекодер навіть не ввімкнути. А раптом не почуємо Диспетчера? Керівництво за дотриманням цих пунктів пильнує фанатично. За порушення звільнять негайно, а до особистого файлу потім такого додадуть...

Наше Місто Мрій виробляє надто багато лайна. Як казав одного разу мій колега, коли накурився дозволеної до використання Наркосуміші номер сім: «Ти уявляєш, Дреморе: сяюча диво-башта. Всі кольори веселки — й ті, яких у веселці нема. Відтінки, для яких і назви-то не вигадали. Стоїть-виграває... А донизу летить лайно. Тонни лайна. Десятки тонн!»

А потім колега замислено додав: «Які мрії — такі й відходи».

Важеку, Важеку... Ну хто тебе за язик смикав? Прибиральник-27 перебідував ледве з місяць. В усіх навчальних посібниках сказано: перші пів року — критичні для трансформованих. Потім Прибиральникам стає легше. Вони звикають.

Вживаються в нове тіло.

Залишаючись при цьому громадянами. Нехай і найнижчого рівня соціуму.

— Шістнадцятий сектор, ситуація «Герта-Н»! Ваші не можуть упоратись, Операторе! Надсилайте ще!

Боже милий, та що ж вилили-то? Яку ж гидоту, якщо Прибиральники не можуть її поглинути й переробити?

Гарячково тисну на кнопки. Залишаю в резерві двох, решту жену донизу. І колишнього пророка, й шлюбного афериста, й трьох новачків з підліткової банди, що вживали недозволені для їхнього рівня соціуму наркосуміші, й дівчину-повію, яка не сплатила вчасно податки...

Ну чому, чому це сталося в мою зміну?!

— Дев’ятий сектор, колектор два, ступінь засміченості — два...

Тисну на кнопку.

Дрімтауер не спить. Він ніколи не спить.

І посрати йому на тих, хто внизу.

В усіх сенсах.

Але на тих, хто внизу, лежить обов’язок підтирати примхливому диво-місту дупу.

Так казав Важек.

Я таких думок вголос не висловлюю.

Мені дороге моє тіло. Й Анджелі воно подобається. І можливо, ми з нею досягнемо рівня добробуту, достатнього, щоб завести дитину.

Якщо в цьому клятому шістнадцятому секторі все скінчиться добре!

Та чого ж вони там панькаються, нероби?

Вони з’явилися вже під кінець зміни. Підштовхуючи плавцями й писками Прибиральника-10.

Жінку, яка навіщось вирішила піти за чоловіком у лайно.

Зараз вона навряд чи про це пам’ятає. Людського в ній... нічого в ній не лишилося людського. І Дев’ятий навряд чи надто сумуватиме. А які кола він виписував, коли його жіночка щойно тут з’явилася! Навіть сказати щось намагався...

Вони разом тільки за звичкою.

Та все одно — шкода.

Тому що вкрита виразками шкіра Десятки й каламутна смуга, що тягнеться слідом за тілом і помітна навіть у субстраті, говорять самі за себе.

Дивлюсь на показання датчиків. Так, Прибильник-10 більше не придатний до експлуатації. Рекомендація — відправити до переробного комплексу.

Тисну на кнопку. Тепловий промінь з другої башти занурюється в субстрат басейну, шипить, парує, прямує до Десятої... Прибиральники ртутними краплями розлітаються в різні боки.

Але не всі.

Дев’ятий закриває зранену подругу собою.

Тьху! Яку подругу? Вони ж мають однакову будову!

Вони ж не люди... В них атрофовані... Про це ж в усіх навчальних... За звичкою... Та що відбувається? Якого дідька?!

Шматки Прибиральника-9 ідуть на дно басейну.

А його місце... Його місце займає Шостий!

«Що, спокутував усі гріхи?» — промайнула безглузда думка. Шипить, випаровуючись, субстрат, шипить та рідина, яка замінює трансформованим кров... В мене гарні динаміки. Мені все чути.

Криків нема. В Прибиральників не передбачено органів мовлення.

Тисну на кнопку. Скасувати! Скасувати! Скасувати!!!

Не встигаю. Тепер комп’ютер рекомендує відправити в переробку двох.

Непридатних для подальшої експлуатації.

Що робити? Я вивів з ладу двох абсолютно нормальних Прибиральників.

Хто мені повірить, що вони — самі? От ці — й самі?! Не смішіть, Дреморе, я вважав вас розумнішим...

Премія... Штраф випишуть. Анджела, дитина...

До закінчення зміни — дві години. Щось вигадаю. Спробую підробити показання датчиків. Хоча це — злочин...

Я не зміню форму! Ніколи! Нізащо!

Гаразд, треба доробити справу. А то он Десята намотує кола в басейні — й звідкіля сили в паскуди взялися? Вона ж непридатна...

Тисну на кнопку.