Нема

Де ті що ласкають душу,

Напувають виводячи на сушу,

Я глянула а їх нема

Та це не біда,

Я не самотня адже поруч ненависна орда.

Не їх провина що поруч не є,

Так влаштовано вже і сльозинку Бог не проллє.

Лиш одиниці вибраних які далеко,

На все «воля Божа»- в пекло,

Коли рідних улюблених нема,

То й за життя непотрібна боротьба.