I
– Це буде весело, – Блез точно тішився, але понизив голос і заговорив спокійніше: – В будь-якому разі, не нам їх засуджувати за те, як вони заробляють на життя.
Блез кинув недопалок в калюжу і притиснув його носком до блиску начищених туфель. Навіть у тьмяному світлі ліхтаря Божена розгледіла бруд на його штанах – і від думки про те, як часто у цьому місті дощі, їй знову хотілося скауліти. Не популярний плюс носіння трауру – темний одяг не так шкода.
Юнак їдко коментував облуплений фасад, а її тим часом не покидала думка про те, що за яскравими занавісками їх чекає дещо гірше, ніж не доглянута архітектура. Так і не дочекавшись реакції на свої дотепи, він підняв коричневу валізу з бруківки і, торкаючись до попереку, легенько підштовхнув сестру вперед.
– Звісно, тобі було б набагато цікавіше, якби нас поселили в чоловічому борделі, але що я можу зробити? Друзі матері дуже консервативні.
– Збережи свої жарти для тих, хто зможе їх оцінити.
Перед тим, як натиснути на дзвінок, він кинув на неї засуджуючий погляд. Її гордовита звичка носитись зі своєю моральністю, нікому, до того ж, не потрібною, дратувала його ще більше, ніж її його куріння. Мати могла б розділити їх і поселити кожного в якомусь богом забутому пансіоні, з комендатською годиною та лікарняною їжею, серед лісу чи в горах і з поділом на жіночий та чоловічий корпуси. Але обрала миле європейське містечко, забезпечивши їх підтримкою та захистом друзів, яким можна було довіряти. Таких, до слова, у їх сім’ї було зовсім не багато. А як вдячність за це сестра корчить гидливі гримаси, завчасно засуджуючи жінок, який ще навіть в очі не бачила. При всій зіпсованості Блеза його не можна було звинувачувати в упередженості, та й ідеї фемінізму він підтримував щиріше.
– Ти правий – я не повинна так, але не можу позбутися думки, що…
Вона не встигла закінчити. Двері привідкрились і з-за них виглянув швейцар у бездоганно білому костюмі. Обличчя чоловіка, бліде і зморщене, виглядало дуже зацікавлено. Блез не стримав усмішку.
– Містер і місіс Робільярд?
– Так, сер, – вони відповіли синхронно і тепер вже посміхнувся він, широко розчинивши двері. Тонни шовку і бахроми, засліплююче світло кришталевої люстри, підробки Моне, Рембрандта і Ворхла, готичні меблі. Такого старомодного несмаку ще потрібно було шукати. Блез помітив, як затремтіла нижня губа сестри і, проковтнувши смішок, перевів погляд на жінку, що спускалась сходами. На ній була найбільш вульгарна сукня серед тих, які лише можна було уявити. Його погляд оціночно забігав по спадаючим хвилям синьо-чорної бахроми, тугому корсеті, який він востаннє бачив хіба на Венеціанському фестивалі, і паутині мережива, що ледь-ледь прикривало повні груди. Якби він спробував уявити цю сукню, не бачивши її раніше, чи описати на словах, то точно задихнувся б від нападу нестримного сміху, але на жінці він виглядав незрозуміло привабливо, просто абсурдно, але вони з цією сукнею наче були створені один для одного, не дизайнерами, а вищими силами. На вигляд їй було точно не менше сорока, а жінки цього віку, м’яко кажучи, ніколи не здавалися йому привабливими, але все в її образі було таким хвилюючим і доречним, що зараз він, як не старався, не міг відвести погляду. Він ще ніколи не почувався таким не впевненим через протилежну стать.
Блез прийшов в себе лиш після того, як сестра смикнула його за рукав, повернувшись до неї, він переконався в своїх опасіннях. Боженна, що не могла витиснути з себе ні слова, вся розчервонілась і здавалось, що з очей в будь-яку мить могли виступити сльози. Він поспішив рятувати ситуацію:
– Гадаю, це ви подруга нашої матінки? Мадам Сицилія? – губи юнака розтягнулись, оголюючи ряд білих зубів, очі ще раз ковзнули по декольте і в ту ж мить зустрілись з лукавими вогниками.
– Так, дітки, я рада вітати вас в новому домі, – вона посміхнулась, схиляючи голову, і протягла йому смагляву руку, – Боженна, ви просто красуня, але така непомітна – це молодим дівчатам не пасує.
Блез подумав, що якщо сестра не візьме себе в руки як можна скоріше, то її тут з’їдять без залишків.
– Також раді зупинитись у вас, ми з сестрою безмірно вдячні, – він випустив її руку з трохи пізніше, ніж варто було, і з полегшенням видихнув, коли Боженна нарешті схилила голову для вітання та кивнула, погоджуючись з його словами.
– Ви, певно, досить втомилися в дорозі, тож перенесемо знайомство з моїми дівчатками на ранок.
Робільярд був готовий закластися, що чув, як від полегшення серце застукало у грудях сестри. Тільки внутрішнє передчуття, що зараз вона не змогла б цього пережити, і змусило його не без жалю погодитись. Одна лише Сицилія здавалась йому достатньо цікавим персонажем, щоб на кілька годин забути про втому. Що вже говорити про тих, кому менше 40. За це Божена залишиться у нього в боргу.
– Ваша мама згадувала, що ви дуже прив’язані один до одного, тож я попросила підготувати для вас кімнати з проходом через спільну ванну, буде потрібно лиш пройти кілька метрів – і ви знову разом, пташки, – вона перевела погляд з одного на іншу і, щойно повернулась до швейцара, голос втратив всякий натяк на ніжність, – Порк проведе вас наверх. Чи будуть якісь побажання? Може, вам принести вечерю?
– Це дуже мило з вашого боку, мадам, вдячний від усього серця. Ми повечеряли в потязі, тож не варто.
Щойно двері за ними зачинились, з першого поверху почувся дзвінкий сміх. Блез поставив валізу на стілець, стер дощові краплі бумажняною серветкою і кинув її у розтоплений камін. Кімната виявилась зовсім тісною, але затишною і навіть обставлена з яким-не-яким смаком.
Люба, дивись…– Перервав себе на пів слові. Бліда, як край постілі, що трохи вибився з-під коцика на ліжку, Божена сиділа небезпечно непевно, намагаючись торкатись як можна меншої кількості предметів. Здавалось, боялась вдихнути тутешнє повітря у повні груди. Юнак опустився навпочіпки поруч, м’яко посміхнувся і почав розтирати її замерзлі долоні. – Зараз 2144-й, робота у борделі така ж зрозуміла і прийнятна у очах суспільства, як і будь-яка інша. Тож, якщо вирішиш підзаробити…
Божена обурено підірвалась з місця, хотіла щось зауважити, але спромоглася лише зупинити тремтіння губ. Брат поблажливо посміхнувся.
– Добре, вибач. Так вже й бути, візьму на себе цей тягар, а ти можеш навіть не говорити з ними, лише сидіти тут і хоч напам’ять вивчити підручники перед початком семестру, постарайся за нас обох. Мамі значних зусиль коштувало нас тут сховати, тож твої зусилля не будуть зайвими. Але спробуй не втрачати свідомість кожен раз, коли почуєш чоловічі голоси, домовились?
Дівчина обіймала себе за плечі, прислухаючись до ритмічного стуку дощових капель.
– Займатися сексом соромно лише у твоїх вітхих романах, тобі час поглянути на світ раціональніше і самій спробувати.
– Помовч хоч хвилину.
Він вичекав рівно стільки, скільки було запрошено.
– Подивись другу кімнату в обери, в якій хочеш залишитись.
Божена байдуже потисла плечима.
– Чудово, тоді вибір за мною. Я чув, що тут чудові театри, можемо піти завтра ввечері, якщо доби тобі вистачить для драматичних зітхань і співчуття до себе.
Коли брат пішов в іншу кімнату, вона нарешті відчула бажану тишу і почала розбирати речі. Дістала з коричневої валізки книжки і розставила на вільній полиці, залишила поруч з ліжком ту, що почала читати в потязі, і повішала до шафи дві єдині сукні, які були в ручній поклажі.
Набрала гарячої води майже до країв, додала ароматичні масла і пишну піну. Здавалось, що ніщо вже не змиє ні сьогоднішній день, ні запах цього будинку, але, щойно вона опустилась у воду по шию, була вимушена визнати, що стало дещо краще.
Божена закрила очі, пропускаючи крізь себе останні події. Калюжа крові у ванній, батько з розбитою головою, крики, купа поліцейських, які заповнили весь будинок. Безчисленні питання, покази, слідчий, що чіплявся до кожного слова.
Потім мама протягнула квитки, попросила зібратися як можна скоріше і запевняла, що скоро це все закінчиться, але їх карти заблокували, патрульна машина зупинила літак перед самим відльотом і змусила їх дати покази вже втретє. А потім цілий місяць вона весь час помічала чорне рено з тонованими вікнами, де б вони не були.
Дівчина різко відкрила очі, зрозумівши, що вже почала засинати. Блез сплюнув зубну пасту до раковини і, вмившись, зустрівся поглядом з її відображенням в дзеркалі.
– Вона вже, певно, льодяна. Зараз принесу тобі халат.
Повернувся через хвилину і обернувся спиною, протягнувши їй білий клунок.
– Як думаєш, його дійсно вбили? – Боженна накрутила рушник на голові і присіла на край ванни, спостерігаючи, як вода повільно витікає у стік.
– А яка різниця? Головне, щоб це швидше закінчилося.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!