Різдвяні історії

Залишивши поранену дівчину під опікою дбайливого Скотта, Дженніфер попрямувала до ординаторської.

— Все спокійно? — запитала вона у медсестри, проходячи повз черговий піст.

— Поки що тихо, — кивнула та.

— Чудово. Тоді я відійду на півгодини.

— Звичайно, лікарко Блейк, — Мелісса з розумінням посміхнулася.

В ординаторській Дженніфер дістала з шафки все необхідне і почала готуватися. Переодягнулася у шикарну сукню, дбайливо розправивши складки, підфарбувала губи та вії, причесалася та замазала тональним кремом синці під очима. Двадцятигодинна робоча зміна — це не жарти. Темні кучері огорнули бліде обличчя невагомою хмарою, роблячи його молодшим. Ще раз окинувши себе поглядом у невеликому дзеркальці, прикріпленому до дверцят шафки, Дженніфер задоволено кивнула. Зробила кілька глибоких вдихів, намагаючись впоратися з хвилюванням, що охопило її, включила комп'ютер і сіла за стіл. Запустивши Скайп, жінка обрала кнопку «дзвінок» у списку абонентів і із завмиранням серця почала чекати.

На виклик відповіли через три гудки. Екран відобразив красиву молоду жінку з оливковою шкірою, темним волоссям та усміхненими карими очима. Її зовнішність швидше підійшла б актрисі чи подіумній моделі, але одяг військового крою натякав, що співрозмовниця Дженніфер була від цих професій дуже далека. Сіро-зелену форму прикрашали нашивки, які повідомляли, що її володарка була військово-польовим лікарем.

— Вау, сонечко, від тебе очей не відвести! — захоплено округлила очі Калі. — Ти дивовижно виглядаєш!

— Дякую, рідна, — Дженні злегка зарум'янилася, задоволена похвалою. — Ти теж.

— Підведися, дай на тебе подивитися! — попросила Калі.

Лікарка Блейк зі сміхом підкорилася.

— Покрутися, покрутися! — очі її дівчини сяяли від захоплення. — Боже, люба, ти чудова.

— Все для тебе, маленька, — Дженніфер повернулася за стіл.

— Як у вас там із погодою? У нас жахлива спека. Але хлопці креативлять, як можуть, — Калі продемонструвала кривеньку сніжинку, вирізану з якогось бланка, судячи з написів та ліній на ній. — З ранку прикрашають намети цими дурницями.

— Це дуже мило, — посміхнулася лікарка Блейк.

— Уолкотт готує різдвяне рагу, — продовжувала розповідь брюнетка. — Воно, взагалі-то, нічим не відрізняється від звичайного рагу, але цього разу ми отримаємо по два енергетичні батончики замість одного. Мабуть, у цьому полягає дух Різдва.

Вона наблизила до камери страшну лялечку з ганчір'я та паперу, з кострубато намальованим обличчям.

— Фінсток робить такі от жахіття і дарує дітям біженців. Я вважаю, що подібними іграшками можна завдати малюкам психологічної травми, але вони чомусь у захваті і ходять за Боббі косяком.

— Це неймовірно, мила, — щиро посміхнулася Дженніфер. — А у нас випав сніг. Небагато, але асфальт укрив. Лікарня схожа на величезну ялинкову кулю, в очах мерехтить від мішури. Пацієнтів повно, звісно, але ми намагаємося їх розвеселити. До дванадцятої піду в педіатричне, допоможу Бретту роздати подарунки.

— О, моя красуня буде ельфом Санти? — Калі підморгнула.

— Швидше, оленем, — пирхнула Дженні. — Роль ельфа довічно закріплена за Лорі. Іноді здається, вона готова за неї вбити, а мені якось не хочеться сваритися з найкращим хірургом лікарні.

— Коли я повернуся, захищатиму тебе і від схиблених хірургів, і від пацієнтів, що дістають.

Посмішка лікарки Блейк трохи потьмяніла.

— Я дуже скучила, маленька.

— Потерпи, сонечко, три місяці лишилося.

— Потерплю, — Дженніфер старанно розтягла губи, не бажаючи псувати своїм сумом довгоочікувану розмову.

— Після повернення я маю намір прийняти пропозицію Моррелл і увійти до штату твоєї лікарні.

— Ти впевнена? — лікарка Блейк насупилася. — Якщо це через мене, то не треба. Адже ми вже обговорювали це. Так, я хвилююся, коли ти їдеш, але якщо це твоє покликання, я підтримаю тебе всіма силами!

— І я дуже вдячна тобі за це, — Калі з ніжністю подивилася на свою половинку. — Але я ухвалила це рішення не через тебе. Точніше, ти теж маєш до нього відношення, але насамперед я роблю це заради себе. Заради нас обох, — вона закотила очі. — Господи, у моїй голові це звучало не так пихато!

Вони розсміялися, проганяючи напругу, що виникла.

— Сонечко, я залишуся у Нью-Йорку і працюватиму в твоєму госпіталі, бо я хочу більше часу проводити з тобою. Ти взяла мій подарунок?

— Так. Я хотіла відкрити його після опівночі, як ми домовилися.

— Відкрий його зараз, будь ласка.

Дженні сходила по невелику коробочку і повернулася до екрану. Розв'язала атласну стрічку та зняла з картонного контейнера кришку. Усередині виявилася ще одна коробочка, менша, обтягнута синім оксамитом. Закусивши губу від передчуття, лікарка Блейк відкрила і її: на крихітній подушечці лежала каблучка з гравіюванням «Кохання мого життя».

Дженніфер засміялася.

— Ем… люба, не могла б ти уточнити: це хихотіння радості чи нервовий сміх людини, яка збирається дати відмову? — Калі насупилася.

— Відкрий свій подарунок, і зрозумієш, — відповіла Дженніфер, витираючи сльози, що виступили від сміху.

Зображення змазалося, коли Калі піднялася з-за столу. Повернулася вона, тримаючи таку саму маленьку коробку, обгорнуту сріблястим папером. Розгорнувши її і побачивши, що ховалося всередині розмальованого сніжинками картону, жінка підняла на віконце Скайпа сяючі очі.

— Це означає, що ти згодна? — таки уточнила вона.

— Звичайно, кохана, — посміхнулася Дженніфер, надягаючи каблучку на палець. — Я не могла відповісти інакше.

За багато кілометрів, з іншого боку земної кулі, Калі надягла свою і поцілувала її.

— Я так люблю тебе, Дженні. Хочу щодня свого життя провести з тобою.

— Я теж, маленька. Я теж.

Дженніфер послала повітряний поцілунок своїй нареченій, погладивши обручку на пальці. Вони були різними, наче вода та вогонь. Калі — безстрашна, яскрава, пристрасна і до безумства оптимістична. Дженніфер — добра, спокійна, розважлива та неймовірно сильна духом. Але разом вони складали настільки ідеальну комбінацію, ніби були горезвісними соулмейтами.

Тому лікарка Блейк жодної секунди не сумнівалася, що саме з цією людиною хоче йти по життю рука об руку.

— Бережи себе, рідна. Я буду чекати тебе. В нашому домі.

— Так, мем, — брюнетка жартівливо віддала честь і притисла руку з обручкою на пальці до серця.

Зв'язок перервався, але лікарка Блейк не засмутилася. Вона була впевнена, що дива трапляються. І що найкраща жінка у світі повернеться за три місяці, щоб обійняти її і ніколи більше не відпускати.