Темна вежа

Автори: @Кєма (kema__ua) та @c79ew4 (instagram)

Відкинувши довгі руді пасма, Неремія сіла за написання листа. Тільки так вона могла дістатися до того, чия душа настільки ув'язла в темни матеріях цього світу, що його неможливо було побачити і торкнутися, зберігши при цьому здоровий глузд. Ім'я його лишало на вустах металевий присмак крові та накликало в дім біду, але вона все ж наважилась...

«Гросвульф могутній, про вашу славу чула. Сама Праматір до мене промовляла з глибин землі й ім'я мені нашепотіла травами. З тих пір в серці оселилась надія, що ви мені допоможете. Лише у вас є така сила.

Так сталося, що втратила коханого й тепер одного лише жадаю - помсти, відчути смак крові ворога, побачити каяття в очах мерзотника. Мені втрачати, бачите, нічого, якщо пишу вам так нахабно, порушуючи всі існуючі закони.

Візьміть мене в учениці, навчіть своїй темній справі, а я розплачуся кров'ю, серцем та душею, стану до вас на вічну службу - лише допоможіть мені завершити останню свою людську справу, втамувати жагу помсти, яка не даватиме мені спокою і в пеклі.

Засвідчую серйозність своїх намірів кров'ю, Неремія»

Остання крапля крові впала в маленьку пляшечку і відьма передала її разом з листом маленькому посильному духу. Довго вона чекала відповіді, коли на третій повний місяць на підвіконні з'явився свиток і дивна скринька…

«Я опора ордену, нездоланна міць, могутня сила.

Безумство чи рішучість змусили тебе турбувати спокій того хто знищував і за менші провини? Твій дар крові великий та що це в порівнянні з моєю владою? Один лише Рубін Сили, що в моєму скіпетрі, зберігає в собі руйнівну енергію потужнішу за все що ти могла знати. І навіть він кориться моїм чарам.

Та я пробачаю тобі твій вчинок і навіть більше. Якщо ти настільки ж сильна як і смілива, я візьму тебе в учениці.

До листа я додаю крижаний камінь. Навіть у вогні він залишається холодним. Ні сонячне проміння, ні гаряча вода, а ні що не може зігріти його.

Знайди спосіб розтопити ці чари. Опиши їх і як доказ надішли мені теплий камінь. Тоді ти станеш моєю ученицею і дізнаєшся таємниці чар, володіти якими мріють тисячі та достойні одиниці.

Гросвульф імператор Темного ордену. Чорний чаклун.

Темна вежа.»

Відьма одразу ж взялася за написання листа:

«Я, чесно, почуваюся ображеною. Завдання ваше, то дитяча забавка - чи не знущаєтесь ви наді мною, імператоре? Секрету тут немає особливого: щоб зняти чари, потрібно накласти на камінь руки й віддати свій найдорожчий спогад, щоб зігріти.

Щоправда, ця угода - безповортна і спогад вже назад не повернеш, але яка різниця, коли він в ту саму мить зникає з пам'яті...

Але що говорити, вам треба пересвідчитися, тож докладаю до листа і скриньку з каменем. Тільки попереджаю, обережно: дуже гаряче.

Я знаю все це інтуїтивно, як і кожен, в чиїх жилах кров змішалася з магічним ефіром. А я хочу навчитись більшого.

Чи ви не випробовували мене цим завданням, щоб дізнатися на що я згодна йти заради своєї мети? На все, як бачите. Колишньої мене вже не лишилося, лиш привид що живе заради однієї цілі - помсти.

Я обіцяю, що ви не пошкодуєте, якщо вирішите взяти мене в свої учениці, мої вміння відшліфовані під вашим наставництвом стануть для вас найсильнішою зброєю...

З повагою, Неремія»

І знову встановились дні, повні очікування наступного листа.

«Я володар чорного, срібного трону. Представник магістрів Темного ордену.

Ти чудово виконала завдання. Камінь настільки гарячий, що й не кожен чаклун втримав би його. Проте покірний моїй волі він став ледь теплим.

Я беру тебе в учениці. І ось тобі перший урок. Дійсно лише людське тепло сильніше за вогонь та кригу. Ти заплатила спогад за бажане. Та досить було дихнути на камінь, направивши потік сили, тримаючи його в руках.

Забуті та таємні секрети магії зберігаються в скарбниці Темної вежі. Я шлю тобі рукописи, які містять чимало знань. Щоправда більшість написані прадавніми символами, давно забутими в наші часи. До них додаю руни, що полегшать вивчення...якщо зумієш їх використати. Я бачив чарівників, що приносили їм дари і жертви та руни мовчали.

Бачив тих, котрі намагалися підкорити їх силою та закляттями і руни не підкорилися. Вимагати марно, просити даремно.

Знайди підхід до рун. Переклади рукописи. І твоя сила та вміння збільшаться вдесятеро.

Гросвульф імператор Темного ордену. Чорний чаклун.

Темна вежа.»

Мовчання відьми затягнулося на тижні…

«Минули дні, а руни все мовчали. Чого я тільки не робила з ними: ні вмовляння, ні магічна сила так і не розкрили мені їх значення. Чи не обман це? Від відчаю ходила до Праматері, вона лиш пожурила, мов помста зводить мене з розуму і я не бачу явного.

Вже декілька ночей без сну, в кімнаті немає де ступити, ні одного порожнього місця, яке не зайняте книгою, в якій я шукала підказки. Здавалося, все марно - невже даремно я давала Вам клятву крові і не виправдала сподівань?

Слабкість людського тіла брала верх, схиляючи у сон, коли побачила, що руни в відображенні сталевого кухля перетворюються в знайому мову. Спочатку не повірила. Думала, що сниться чи марю в лихоманці. Невже усе так просто і розв'язок завдання лежав на поверхні? Всього лише потрібно було піднести руни до люстерка.

Істина часто лежить на поверхі, але ми, хто постійно обертається в колообігу зрад і інтриг, звикли дивитися глибше, досягати внутрішнім зором до найтаємніших кутиків душі...

‌На наступний день я почала вивчати рукописи. Сторінка за сторінкою в мені додавалося знань та сили, і все більше зростала жага справедливості від розуміння, на що я можу бути здатна. Але цього ще не достатньо...

П.с.

В моїх краях святкують день Ткалісі, тому прийміть разом з моїм листом ці скромні дари. Це найсмачніший сорт яблук, який ви тільки могли коли небудь куштувати і вино із квітів Сациллі( тих самих, що вирощують Плакучі Діви). Подарунки на Ткалісі – це хороший знак, будьте до мене прихильні.

З добрими побажаннями, Неремія.»

Нагодувавши посильного духа печивом з молоком, відьма передала ним свої дари разом з листом до Темної вежі.

«Я, знаючий таємниці. Та оберігаючий найцінніші скарби.

Ти достойна моєї похвали. Наполегливістю та уважністю досягнула мети і виконала завдання.

Кухоль з міцної сталі та її сила не чинить насилля над рунами. Люстерко має дар відображати велич рун та воно не прикрашає те що відображає. В кожній силі є слабкість, а в кожній слабкості є сила. Слабких зневажають, сильних бояться. Достойних шанують.

Тепер я шлю тобі Темну Книгу. Це рукопис, складений мною. Він створений на основі найцінніших записів бібліотеки Темної Вежі.

Після цих знань ти зможеш приборкати навіть Рубін Сили. Стримувати його енергію чи звільнити, стане у твоїй владі...

Та не все так просто. Щоб освоїти деякі знання потрібно зняти закляття Темної Вежі. Для цього я шлю тобі три краплини Гіркої води. Можливо, ти вже чула про неї. При вході до бібліотеки, в самому центрі, стоїть величезна кам'яна чаша. В ній Гірка вода. Щороку магістри Темної вежі разом читають закляття. З їх закритих очей льються сльози, а вода в чаші стає ключем до найдавніших знань.

Щоб зняти закляття і розуміти найпотаємніше, потрібно випити цю воду. Навіть одна краплина викликає неймовірний біль. Тіло зводять судоми, розум наповнюється сумнівами та розпачем, все єство відчуває муки. Це триває зовсім мало. Та аби не збожеволіти і зберегти життя, потрібно бути сильним чаклуном...чи чаклункою.

Я пив її цілу жменю. Тобі ж вистачить три краплини.

Є спосіб збільшити свої сили. Викликати в пам'яті свій найдорожчий спогад. Так, так, саме такий, як ти віддала крижаному каменю.

Тепер ти значно могутніша. Я висилаю тобі крижаний камінь що й досі зберігає трохи тепла. Застосуй нові знання, що отримала за допомогою рун і повернеш собі спогад. Використай спогад і зможеш випити гірку воду. Вип'єш її і прочитаєш весь рукопис. Вивчиш таємниці рукопису і навіть Рубін Сили підкориться тобі, а навчання буде завершено.

Неремія, хоч твої дари дріб'язок Імператору та мені приємна твоя увага та шанобливість. Я не п'ю вина і яблук не їм, бо дав обітницю.

З листом відповіддю я хочу отримати твій портрет. Я міг би застосувати чари та обрав складніший шлях. Тим цікавіший і приємніший буде результат.

В наступний повний місяць буде велика рада Темної Вежі. Після неї я побачу тебе особисто.

Гросвульф імператор Темного ордену. Чорний чаклун.

Темна вежа.»

Виконавши всі умови випробування, Неремія написала відповідь:

« Мій спогад ще теплився в камені, як остання вуглинка у полум'ї. Від магії завжди можна щось отримати, завжди через жертви, будь то криваве підношення або дрібка власної енергії, але повернути віддане їй - ніколи.

Духи цьому не раді, можна накликати біду. Але я вже її покликала до свого дому, коли лише наважилася подумки назвати ваше ім'я.

Я бачила чужі спогади, заключені коли небудь до цього каменю, перш ніж віднайшла свій. Одні теплі і приємні, а інші холодні і страшні.

Мені лишалося незрозумілим, навіщо мені було повертати його? Чи не роблять почуття слабкими і чи не заважають мислити виважено? Спогади, коли близьких людей вже немає поряд як гострий ніж, що входить під ребра кожного разу, як згадаєш.

Але як тільки три краплини сліз стікли по язику до горла, я все зрозуміла. Саме ця згадка про минуле стала стіною між болем і мною. Хоч яким би сильним та хоробрим ти не був, без своїх почуттів і спогадів ти ніби у пошкоджених латах.

Це допомогло мені згадати, що я проходжу цей шлях не тільки заради помсти, а заради втраченої близької людини...

З нетерпінням чекаю нашої зустрічі, вчителю. Докладаю до листа медальйон з моїм портретом.

Смиренно ваша, Неремія.»

Відповідь не змусила себе чекати…

«Я, наймогутніший чаклун.

Тепер ти знаєш смак Гіркої Води і відчуття могутності. Я шлю тобі Рубін Сили. Впевнений, ти зумієш підкорити його своїй силі. Це знак моєї прихильності та винагорода за сумлінне навчання.

На днях повний місяць. В Темній Вежі збирається велика рада. Всі мої слуги прийдуть виказати мені шану і покірність. Більшість з них, ні силою, ні знаннями, не зрівняються з тобою. На наступний день, після світанку, я планую зустрітися з тобою.

Неремія, я дивився на портрет в медальйоні. Очі, з якими не зрівняється небо ясного дня. Волосся, перед яким тьмяніє найвеличніший вогонь. Посмішка, що п'янить сильніше квіткових вин сациллі. Стан, прекрасніший за всі чари світу.

Чекаю на зустріч в якій зможу відкрити таємниці про знання яких ти не могла навіть мріяти.

Гросвульф, імператор Темного ордену. Чорний чаклун.

Темна вежа.»

Відьма довго чогось очікувала, перш ніж почала писати у відповідь і невдовзі до Гросвульфа відправився посильний з її листом, який мав потрапити до нього ще до світанку. Разом з листом до нього повернулася і скринька, в якій лежав рубін.

«Гросвульфе, я схиляюся перед вашою величчю і ім'ям, яке буде передаватися в легендах аж доти, поки є зорі та сонце на небі. Ніхто з тих, чиї вуста віщують, а очі бачать те, що було і що буде, не зміг зазирнути в ваше майбутнє. Проте сьогодні я наважусь пролити на нього світло.

Наше життя як полотно, сплетене іх безлічі ниточок: коли небудь прийнятих рішень, наших вчинків і слів, людей, яких ми зустрічали.

Вивчаючи рукописи і пройшовши через всі випробування, що ви приготували мені - я наблизилась до вашого розуміння. Наважусь навіть сказати, що зазирнула до вашої душі.

Прослідковуючи, як сплітаються всі ці ниточки можна передбачити, яким буде наступний візерунок. Мені знадобилося стати однією з таких і обережно вплестися у ваше життя.

Відчай та бажання помститися привели мене до вас. Ви вклали до моїх скронь знання, озброїли всіма необхідними вміннями, більше – ви віддали мені Рубін Сили та чи говорила я вам, кому і за що хочу помститися? Це стало єдиною метою мого життя після того, як темний орден жорстоко розправився із моїм чоловіком, Кловіком.

Якщо ви ще не здогадалися, я прийшла до вас не через брак знань, а для того, щоб поквитатися. Єдиною проблемою було дістатися до вас.

Коли все закінчиться, я буду вільна від нашої угоди крові, тому як мені не буде кому служити.

Якщо ви ще тримаєте в руках мого листа і вам цікаво, у які саме двері постукається Смерть - я залюбки з вами поділюсь у вдячність за те, чому ви мене навчили.

Ці чари безповоротні і плетуться над Темною вежею з того самого моменту, як ви розгорнули перший мій лист. А підсилені з допомогою Рубіну Сили, вони знищать це місце разом з вами, лишивши від нього лише хмару попелу...

Бігти – даремно, тому раджу зустріти свій кінець з гордістю, насолодившись келихом подарованого мною вина.

З повагою, Неремія.»

Новина про падіння Темної вежі після світанку облетіла околиці і люди влаштували святкування з співами і танцями. На цьому, здавалося, історія мала закінчитися, коли під дверима відьми зявився лист…

Відьма затремтіла і впала на стільчик тільки побачила перші строки.

«Я...Це я.

Привіт, Неремія. Неремія з Зелених Пагорбів. Так, я знаю хто ти. Знаю, що ти хочеш вбити мене, вбити імператора. Прагнеш помсти за Кловіка сірого. Бо думаєш, що він мертвий і що вбив його я.

Та послухай, що трапилося того вечору...

Біля десятої години Кловік проникнув до Темної вежі. Не найсильніший воїн та найдосвідченіший з чаклунів. Принаймні з околиць Зелених Пагорбів. Він зумів проникнути до тронного залу. За планом він мав убити, або поранити імператора. Після цього відчинити браму своїм товаришам, що чекали неподалік.

Гросвульф зустрів його презирливою посмішкою. Імператор сидів на троні. В одній руці він тримав свій меч, інша лежала на скіпетрі з Рубіном Сили. Та наймогутніша сила була в його знаннях.

Кловіку залишалося лише одне. Володарю Темної вежі було кинуто виклик. Прадавній звичай, що був мертвий вже сотню років, як і ті хто ним скористався.

Представник Темного ордену прийняв виклик. Без скіпетру та чиєїсь допомоги. Лише сталь та власна магія. З мурів вежі звісили багряні прапори. Роздався гул древніх труб.

Так друзі Кловіка дізналися, що таємний план провалився. Члени ордену ж дізналися, що вежа прикликає їх.

В тронній залі розпочався бій. Без глядачів, без слів, без пощади.

Імператор був могутніший, знищити противника для нього лише питання часу. Короткого, якщо не трапиться диво.

І диво сталося. Темні чари не пробити бойовими закляттями. Та Кловік, втомлений і зранений згадав свою кохану. Вона навчила його древньому цілющому ритуалу. Поклавши руку і передавши внутрішнє тепло можна на мить сильно розслабити все тіло, після чого сили трохи відновлюються. Він так і вчинив. Проте руку поклав на імператора. Цілюща сила обійшла те, що не могла зробити бойова. Гросвульф розслабив м'язи і опустив свій меч. Лише на мить, та цього вистачило.

Меч Кловіка наскрізь пройшов у груди противника. Друзі переможця були зовсім поруч та у вежі залишалися магістри. Їх сила була чи не могутніша імператора. Також до вежі прямували члени ордену.

Зранений та втомлений Кловік зняв маску і поглянув в лице противника. Щоб вибратися він надів його маску та лати. Через чорний хід пробрався в сад. Там йому зустрівся його побратим. Вони майже почали битися перш ніж друг впізнав свого.

Кидатися на вежу у відкритий бій коли на підході всі члени ордену було ризиковано.

Побратим порадив йому скористатися перемогою в поєдинку. Оголосити себе новим імператором і розігнати орден. Проте будь хто міг кинути йому виклик. Магістри не підтримали б того, хто піде проти ордену. Тому було вирішено зайняти місце імператора і підіграти магістрам.

Ніхто не мав знати правди...навіть Неремія. Навіть ти.

Я повернувся до тронної зали. Заклинання спалило голову противника. Спробував взяти до рук скіпетр та Рубін пручався. Він був сильний і вірний попередньому хазяїну.

Тут до зали увійшли магістри. Дев'ять сліпих старців на чолі з гросмейстером. Істоти, що майже втратили все людське. Вони відмовилися від зору, щоб бачити темні світи. Могутністю незрівнянні з будь ким. Гросмейстер, єдиний чорноволосий, подивився на мене закритими очима. "Чую, що інший та чую ненависть і жагу крові! Хто вірний Темній Вежі тому і вона вірна."

Він почув мою ненависть. Проте ця ненависть була до ворогів.

Старець поклав руку на рубін і той вмить стих. Мене провели до бібліотеки. "Якщо достойний, то пий"

Я підійшов до чаші. Зачерпнув жменю гіркої води і випив. Біль та розпач, сильніші чим можна уявити. Нескінченні та всеохоплюючі. Мене кинуло на підлогу. Все тіло вигнулося. Виступив холодний піт. Крик перейшов у хрип. Я ледве згадав. Спогад. Найцінніший. Сила Гіркої Води не просто забрала його. Він згорів.

Я підвівся і поглянув довкола. Бібліотека ордену. Найцінніші знання, особливо для того хто вміє вчитися. За кілька хвилин я переглянув і вивчив рукопис магістрів. І відчув, що тепер можу сам керувати Рубіном Сили. Можу те чого б не досягнув раніше за роки. А це лише краплина таємних знань та сили. Поглянувши, помітив що десять старців схилилися в поклоні переді мною. Навіть гросмейстер. Я став імператором. Наймогутнішим чарівником. Влада, сила, багатство.

Від усвідомлення величі та можливостей я впав на коліна. І згадав. Згадав, що прийшов з друзями боротися зі злом. Згадав, що мене чекає кохана...яку я не пам'ятаю. Як ми зустрілися? Як вона виглядає? Про що ми говорили? Моєї сили вистачало лише пам'ятати, що вона була. І десь є.

Лише слід глибокого щастя, що неодмінно з'являвся при спробі згадати тебе...Неремія. Ім'я яке називав у розмові з побратимом. Я знову став самим собою. Майже. І водночас залишався імператором темного ордену.

Друзі зробили вигляд, що втікають. Товариш сказав усім, що я помер. На мурах башти вивісили чорні прапори. Імператор переміг.

Прибули члени ордену. Наймогутніший був звинувачений у зраді і страчений. Двоє інших, рівних по силі завжди змагалися між собою. З моєю допомогою чвари ордену стали сильнішими. А орден слабшим. Я набирався знань і сил.

Темні чаклуни зникали, гинули, страчувалися. І нарешті сьогодні, на великій раді, були знищені всі члени ордену разом з магістрами. Бібліотека спалена. Гірка вода розлита.

Я хотів розповісти тобі сам при зустрічі. Та твій портрет пробудив попіл спалених спогадів. Ти добре вчилася і впевнений, що ми спільними зусиллями повернемо мою пам'ять. До того ж в твоїх руках тепер Рубін. Лише тобі я зміг довірити камінь бо знаю, що не використаєш цю силу на зло. Він пам'ятає, що я вбив його попереднього хазяїна і при можливості радо знищив би мене. Тобі ж він буде слухняно коритися.

Якраз отримав твого листа. Відправляю свого. Як тільки прочитаю що написала, вирушаю до Зелених Пагорбів. Мрію якнайшвидше обійняти.

Павша Темна вежа.

Вічно кохаючий, твій Кловік»

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.