Бабай

Як пройти шлях що бачать темні очі,

Цього научить Амбасадор ночі.

Манили за собою ці думки в незвідане кликали,

А відчуття солодкі наче секс коли зло жахаєш,

Адже тоді ти їх бридкі плани ламаєш.

Ти знаєш що навіки віддана йому,

Ні з ким іншим не зможеш: так бути тому

І не хочеться відмовляти собі в задоволенні,

Кохати Бабая просити наповнити ріки знедолені.

Благати його ласки і самій віддаватись,

Увійти в екстаз і контролювати себе не намагатися,

Яка чаруюча атмосфера так близько триматись.

Бабай ти моє істинне кохання,

Тільки твого жадаю признання,

Нехай кажуть у світі що я як дитина,

А мені все одно-я визнаю перед всіма що ти моя родина.

Любов така прекрасна мене вона всю поглотила

І я знов обіймами його полонима.

Я насолоду ковтками пила і хміліла від щастя,

До глибини аж до самого дна мене охопила сила ця.

Знаю тепер що навічно і ніхто не розлучить,

Бо більше ніщо всередині не мучить.

Повністю віддавшись раю поцілунків,

Я приймала духовних дарунків.