Пошук не туди

Усе почалося із темряви. Безголосся вже малосилої ночі похабно гвалтував лунастий нервовий стукіт у ворота старого як Асцара замку.  Гамір влаштовано чемно, спершу спроба достукатися, а лише потім долиною залунала добірна лайка.

- А щоб твою бороду обстригли і усім ворогам твоїм до останнього з неї шаликів нав'язали. А щоб тебе мати рідна чула, як ти гостей. А щоб ця річка русло змінила і в тебе з під куприка водоспадом пішла.

Як ви могли переконатися, вибатькувати в Асцарі вміли, любили, а Фриць, двоносий зелений тлустий здоровань з роду Проклятих на 2999 років велетів, що тусувались одинаками у Туманних торфянниках Макогонії, ще й дуже пишався цим вмінням.

Чим Фриць не пишався, так це терпінням. Бо не мав. Вірніше було маленько, але кляті Одноносі, ну ті що і коня за раз не з'їдять і  тигра на десерт собі не доженуть, вічно діставали претензіями.

То в них слон пропав. Це ти з'їв. То вовкулаки в ліс на екскурсію 10 корів повели. Ти з'їв. Та майтеся гаразд, я чужого не беру. Ще за хату як сварили, ото нехай. Трапився грішок в біографії. А самі винні. Дах білим пофарбували, листя з семиколірового дерева зверху насипало, і яке ж воно апетитне. На паску таточка занадто схоже.

Ну як згрішити перед собою і не з'їсти оттоє керамічне чудо? Це не вояки в дзвінячих сталевих латах. Треба довго чигати, поки пачками перетравляться.  Куди ще не йшло в бронзових чи з іншого цвєтмєта. В баговинні на таке процвітає жахливий діфіцит, організму не зашкодить.

Ех, таточка, таточка. Дарма згадав. Чутливий стаю. Славний був велет. Море за місяць викопував, по два млини одним пальцем крутив, дороги верстами витоптував, а ниви як удобрював... Шкода як сильно запив, з горою потуцкався і вщент їй програв. Велети болю не відчувають, отак по лікті руки збив у вермішель  і пішов. Куди всім, тільки не всім разом. Певно водяка проклята попалась. Бо я тоді повнолітній став, таточка дозволив мальок його пійла хильнути. Такі відходняки були... Аж пам'ять трохи втратив.

Велет все гупав у ворота, а їх і не думали відчиняти.

- Вергій, підлий пасинок воші, що ссала кров шибучих смітиськових собак. Відкривай клятий страхопуд!!!

Позад пролунала благородна мелодія цокоту копит бойового коня і скрипіння шкіряного сідла під вершником. Лицар з довгим списом і щитом з фамільним гербом у вигляді лева, що роздирає руками пащу  голої людини, гарцював на місці, а потім менш впевнено, а більш самонадіянно, звернувся до вчетверо вищого велета.

- Почваро, я Анат, лицар Паралелограмного столу, закликаю полишити у спокої дім Великого Вергія, а інакше я покараю тебе списом.

-Воно тобі треба? Списа свого в чужі справи пихати?

-Не смій жартувати над нащадком роду Пелькодерів. Інакше, я жбурну в тебе чобіт. А це по Лицарському кодексу виклик на передсмертну дуель.

- Та заспокойся. Я поки наїдяний, претензій жодних. Треба до чарівника, то проходь.

Лицар злегка вдарив лівою ногою коня, той ліг на землю, не зводячи погляду з Фриця. Розумна тварина допетрала, що велет в цю саму мить вагався між чортополохом, молочаєм, горобцями чи білками як начинки до страви "Скакун на вертелі". Лицар спішився, гучно сказав коневі "Лежати і чекати мій вірний друже". Кінь радісно заіржав.

Велет відступив, даючи прохід. Анат поважно підійшов до воріт.  На рівні очей, він відшукав запорошений напис, протер залізним рукавом, застаранно навіть. Одна приклеєна літера впала на землю. Нагинатися лицарям негоже, а ще навряд можливо в обладунках.

"Відрийте двері, я з миром" - раз у раз, безрезультатно міняючи інтонації, читав Анат.

- О, Крістіна, верховна богиня, покровительниця всього живого, як же мені пощастило, що я не з'їв цього виняткового тупня. Це ж точно заразно.

- Зловтішатись кожен може, йди і прочитай сам. А інакше двобій.

- Та хоч трибій. Я читати не вмію. Як і всі не Одноносі. Пам'ять абсолютна зате. Причин записувати і читати слова, я не бачу.

-Ну, я тобі це не поясню.

- Еге ж. Не поясниш. Спробуй "Відкрийте двері, я з миром". В лицарі, що  оголошеннями у вбиральнях по  шинках набирають? Чи через лежанку на пічках? Загадки, шаради, ребуси? Не запитують такого?

- Ні, в нас лише фізо, по нормативам вкластися треба.  А що то?

- Довше пояснювати. Вали вже. Вергій згорає від нетерплячки, такого красеня побачити. Передай, що Фриць отутечки чекає. Поки добрий.

Лицар промовив заклинання вірно і у воротах зі скрипом прочинилася невидима раніше дверка.

Торжествуючи лицар зайшов і помахав рукою велету на знак, що він з усім впорається.

Минуло 5 хв і з шоломом у руках, весь зарюмсаний, з довгими розпатланими каштановими кудрями, Анат вибіг назад.

Фриць саме з гілякою калини стояв біля коня і приміряв з якого боку сніданок нашпиговувати найлегше.

Лицар намірів свіжознайомця  не помітив, підбіг до велета, обійняв кремезну ногу, та втулив заплаканого  писка прямо у смердючу порослу мохом і лишайником,  латану- перелатану холошу, пробі з шкіри карапатського дракона.

- Він... не дав... не дав мені сувою з підказками... сказав... всі лицарі набрані...я запізнився... от як  знайти ці уламки скіпетру без карти?

- Так ти скіпетр Вергія шукаєш?

- Ні, лише уламки. Коли оголосили пошук, мені ще 13 не минуло.

- Та бачу, що ти в пір'я ще не поріс. Не плач, Одноносі, коли зарюмсані не смачні.

- Що? Вибач, що?!

-  Скіпетр твій у мене, кажу. Сам всі уламки знайшов. Бо в мене ж чуйка на магію. Приніс Вергію, щоб герої ці не шастали по моєму болоту. Бо де шукати магічні уламки як не на болоті злого Проклятого на 2999 років велета?  Ось дивись. Зараз. Отутеньки в торбині валявся. Так, катана-зубочистка, 2 копчені голови болотяних котів, ряскова водяка, сушені русалкові пупи. Та де ж? А осьо, в панчоху просто замотав, щоб їжу не бруднити. Не ясно, хто той жезл ще мацкав. На, от дивись. Тільки руками не ...

Лицар піддався зрозумілому лиш у підліцтві безумству шалу та митю схопив скіпетр, якого переможно заніс над собою. З магічної кулія яка вінчала вершину загадкового артефакта,  з шипінням випригнув спіральний промінь синього світла, який вмить розтопив Аната.

- Трогай. Ну, от. На сніданок лише кінь. Та хай, після плакс все одно печія. Це вже який? 18?Здається.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.