Перший кидок: п'ять і чотири

Ця історія сталася років три тому, але й зараз я згадую її з теплотою і гордістю. Мені щастить на новорічні розслідування. Майже всі мої співробітники одружені, мають родини, дітей, тому на Новий рік намагаються відпроситися у шефа до родинного столу. Лише я поки що не зустрів своєї половини, тому шеф упрягає мене в такі святкові дні на повну.

На мої заперечення, що я не впишуся в компанію, бо не в темі, шеф повідомив мені, що всі агенти зараз на виїздах.

- Ти ж знаєш, Новий рік - надзвичайна активність! Тому го, і не заперечуй! - сказав він заклопотано, вишукуючи щось в інтернеті на сайті дитячих іграшок.

-  Ти ж грав у "Вірю - не вірю" чи в "Крокодила"? - спитав він у мене, піднявши на мене червоні від недосипання очі. - Я думаю, що зорієнтуєшся на місцевості. Блін, та де ж поділися ці штуки? Вже годину шукаю в різних інтернет-магазинах - скрізь зеро, продано!

- А що шукаєте, шеф?- спитав я, приречено, беручи папку зі справою і простуючи до дверей.

Зауважу, що його слівця типу "го", "про", "норм", "ок", "імхо"* та інші часто мене дратують, але я не подаю виду. Даються взнаки його зависання в комп'ютерних іграх та соцмережах.

- Дзиґа  Інфініті Надо п'ять Делюкс Вогняний Дракон, - прочитав шеф із якогось папірця. - Син попросив на Новий рік, а дружина доручила купити. І його ніде немає, я весь інтернет прошерстив!

Шеф скрушно похитав головою. Я присвиснув:

- Ого! Дорога штука! Від тисячі гривень і вище.

- А ти в курсі? - шеф з надією глянув на мене. - Може, знаєш, де купити?

- Я в курсі, бо мультсеріал "Інфініті Надо" дивився мій десятирічний племінник, який всі вуха мені прогудів про ці дзиґи. Я теж йому купував у подарунок одну з них. Дорогі, зарази.

- А де купував? - вчепився в мене шеф.

- На "Клумбі"**, люди з рук продають. Там дешевше. Але ця - дефіцит!

- О, і я там пориюся! - зрадів він і знову втупився в монітор. - Іди, іди, запрошення на гру тобі зробили. Як великому професіоналу з настільних ігор. Ага, іди, про!

Шеф гигикнув, а я вийшов за двері і пішов знайомитися з матеріалами справи.

Я працюю в одній закритій організаіії, відомості про яку ретельно засекречені. Такої установи офіційно не існує. Але є співробітники, які виконують особливі місії. Упирі, відьми, перевертні, гноми, ельфи, вампіри та інші міфологічні істоти для нас не міфи, а реальність. Їх не так багато, але вони є. Пристосувалися, змінили спосіб життя, живуть поряд із нами. Слідкувати за ними, реєструвати і розбиратися у справах, де замішані такі істоти, - то моя робота.

Мені треба було завтра увечері з'явитись у клуб настільних ігор під назвою "Ігросила" і спробувати розібратися у справі, яку скинув мені на голову наш доблесний шеф. Бо комусь здалося, що там "щось нечисто".

Наша агенція зацікавилася цим клубом настільних ігор після цілої низки аномальної зміни поведінки людей у місті, магічних сплесків і несподіваних коловоротів дивної енергії. Ніхто не пов'язав би різні випадки між собою, але в аналітичному відділі останнім часом працювала дуже прискіплива начальниця, яка побачила дивну закономірність: всі люди, які були магічно марковані, відвідували клуб настільних ігор. Я повинен був взяти участь у грі, яка проводилась у вечір Нового року. Проаналізувати ситуацію і доповісти.

У клубі настільних ігор збиралися поціновувачі настілок. І хто ж у наш час відеоігор та віртуальної реальності грає в настільні ігри, спитаєте ви? Я теж так думав. Поки не почав серфити на сайтах відомих настільних ігор.

Виявилося, що в Україні є понад 20 видавництв настільних ігор, а нові з’являються ледь не щороку! Я пам'ятаю, як під час локдауну зацікавленість настілками відчутно зросла, особливо в тих родинах, де є діти. Але щоб у такі ігри грали на повному серйозі дорослі й поважні люди - не чекав! Я розумію - карти. Все ж таки картярські ігри вимагають азарту і певного вміння, - он скільки про це знято фільмів і написано книжок. А звичайні настілки здавалися мені просто нудними.

Я не дуже в них орієнтувався, колись грав у "Монополію", якісь дитячі ігри з кубиками і фішками, але чув, що є дуже складні ігри, в які можна грати кілька днів, а то й тижнів.

І от, мені треба грати роль одного із фанатів нудної настільної гри! Я похнюпився. Боюсь, я все зіпсую. Але робота є робота. Я ще трохи повивчав матеріали, почитав в інтернеті статті професіоналів з настілок, позіхнув і пішов додому.

______________

*Імхо - акронім: на мою думку (від англ. in my humble opinion - на мою скромну думку); го - (від англ. to go - іти); про - скорочена назва професіонала в чому-небудь. Це сленгові вирази, які використовуються в геймерському середовищі та соцмережах.

**"Клумба" - українська торгова онлайн-платформа оголошень про продаж дитячого одягу та взуття, колясок, іграшок, жіночих та чоловічих речей, товарів для дому та родини.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.