Зміст
  • Мужогін
  • Мужогін

    — Прикинь, подарувала фі-і-ікус! — Інга зморщила носика.

    Мар’яна втиснула пальцем навушники – колега майже кричала, заважаючи їй закінчити звіт. Не допомогло.

    — Вона не в курсі, що я шукаю нормального мужика?! А фікус не просто так називають мужогоном!

    — Ким?.. — бухгалтер відірвалася від таблиць.

    — Чоловіків він проганяє з квартири. І з життя, — протягнула Інга. — Не можна фікуси вдома тримати – навіки залишишся одинокою.

    Мар’яна викрутила музику гучніше. Довелось провозитись зі звітом до пізнього вечора. Вдома на неї ніхто не чекав. Святкувати Новий рік наодинці не хотілося, але вибору не було – минулого року ходила на концерт, звідти – на Софіївську площу. В цьому – не наїздишся через комендантську годину.

    Надворі валив сніг.

    — Рятуйте! — пролунало звідкись.

    Мар’яна готова була побитися об заклад, що у неї в голові. Обернулась – нікого. Жодної живої душі. Окрім… вона пригледілась: біля смітника стояв фікус у пластиковому горщику. Певно, Інга таки позбавилась від «мужогона». Мар’яна почекала хвилину. Тільки-но вона зібралась піти, як голос пролунав знову. Цього разу гучніше.

    — Поможи!..

    — Добре, добре!.. — пробурмотіла Мар’яна, знітившись, що розмовляє з рослиною. Пересвідчившись, що її ніхто не бачить, сховала фікус під полу пальта. — Мені все одно нема чого втрачати – чоловіка в мене немає. Отже, й виганяти тобі нема кого.

    Фікус непогано вписався на підвіконні. Мар’яна подумала трохи і прикрасила його гірляндою – хай за порятунок попрацює новорічною ялинкою. Вчасно увімкнула ліхтарики: майже одразу вирубили світло. А через хвилину в двері постукали. Мар’яна обережно глянула в вічко – там панувала темінь. Вона нікого не чекала і не збиралась відчиняти. Тим паче, в таку пізню годину.

    — Вибачте!.. — почувся чоловічий голос. — Я – ваш сусід зверху. Побачив у вас фікус на вікні…

    Мар’яна прочинила двері. Сусіда вона пам’ятала.

    — Він вам заважає?

    — Ні-ні! У мене був такий самий. А потім… — він на мить замовк. — Я гуманітарку з-за кордону возив нашим. А дружина за цей час, — він розвів руками, —пішла до іншого. Так буває… І фікус засох. Нічого не лишилося. Не подумайте, я не божевільний!.. Хотів гілочку собі попросити…

    Мар’яна зиркнула на «мужогона», потім – на сусіда.

    — То вам теж нема з ким святкувати? Проходьте, — кивнула вона в темряву, — у мене кип’яток в термосі є – вип’ємо чаю.

    — Якщо тільки чаю, — сусід ступив до кімнати, — а то звалився вам, як сніг на голову…

    Фікус зловісно затріпотів листям. Щоб когось вижити, треба спочатку когось принадити.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.