Гекатонхейр

– Зевсу сподобається, – четверта почухала вісімдесятою потилицю.

– Що тут у тебе? – долучилася тринадцята.

– Випити охота, – четверта мрійливо закотила очі.

– Випити? – прокинулася сорок сьома, – І мене не забувайте. Який план?

– Відчепись, самим мало, – четверта насупилася. – Відчепись, а то плюну!

– Ой, дуже треба було! Я і так все почую. – сорок сьома демонстративно відвернулася.

– Чого ти так? Одна голова – добре, а три краще. – спробувала заступитися за сорок сьому тринадцята.

– Вона несповна розуму. Весь час пропонує якісь дурні ідеї й постійно лізе у лідери. А потім заявить, що лідеру більше всіх наливати мусимо. – четверта поколупала вказівним пальцем шістдесят сьомої у носі, – Довго спали. Шмарклі у вапняк перетворилися.

– Спати – добре. А довго спати – довго добре. Он у Зевса і Гери одна шлюбна ніч триста років тривала. Хоча вони там спали мало. Пам'ятаєш той сабантуй на Самосі? Непогано погульбанили й випивка тоді була якісна. Амброзія з нектаром, сорок на шістдесят. Семе те! – тринадцята чотирнадцятою відчинила дверцята холодильника, – А що питимемо? У нас в холодильнику лише миша висить. Ні кісток, ні м'яса, навіть на закуску не згодиться.

– Амброзію питимемо. Чисту. Таку як Зевс нам перед титаномахачем наливав. Якщо повернемо віру людей до старих богів, впевнена, Зевс розщедриться. Дивися скільки там цих людей. Як мурахи. І такі ж дурні як і раніше. Нічому життя не вчить.

– А як будемо повертати? – зацікавилася тринадцята.

– Примусом звісно! – четверта вперла вісімдесятого кулака в підборіддя й у позі роденівського мислителя завмерла, думу думаючи.

– Примусом було вже, – скептично похитала собою тринадцята, – Континенти на дно океану опускали, метеорити апокаліпсиса на голови людей кидали, всесвітній потоп влаштовували, клімат змінювали. Віра повертається, але ненадовго. А наслідки Зевса не влаштують. І вірян мало лишиться, змусимо Зевса дружину просити, щоб народжуваність збільшила. Він не оцінить. І динозаврів жаль. Гарні були звірятка. Не наллє.

– Ой, метеорити, континенти! Три рази ха! Зевс нині хоч на слуху, може навіть з десяток адептів на всій Землі в нього вірять. А нас вже зовсім забули. У нас сили навіть стукнути когось цеглиною по морді не вистачить, а вони на метеорит замахнулися! – сорок сьома не повертаючись єхидно засміялася.

– Закрий ото свою… рота! – не витримала вже тринадцята, – Що б не сказала, аби в душу плюнути! Ти взагалі не в долі. Не лізь!

– А ти мені рота не затикай! – все ж повернулася сорок сьома, – я зараз решту розбудю…, розбужду…, попіднімаю! Тут такий гармидер буде, що ваша справа скінчиться не амброзією, а мордобоєм!

Четверта, щось надумавши, виступила суддею.

– Замовкли всі. Сорок сьому беремо, але ні пари з вуст, бо всім нічого не перепаде. І, сорок сьома, слухай сюди, ти третя в черзі, зрозуміла? Отже, до діла. Сили у нас дійсно мало. На матеріальний вплив не вистачить. Але справжня сила не в потугах, а в розумі. Я згадала метод отрути. Також я вигадала нематеріальну отруту. Бо у нас зараз навіть на атомарному рівні проблеми з силою можуть виникнути. Отже, обирайте собі модифікації отрути й вперед! Встановимо чергу. Я – перша. – четверта загнула мізинець на шістдесят сьомій, – тринадцята – друга, а сорок сьома – третя. До діла.

***

– Четверта, ти хоч і розумна, але якусь дурню утнула. Нащо ти вибрала того вояку? Перебила більше ніж п'ятдесят мільйонів потенційних вірян, а діла нема. Люди гризуться, мруть, але за Олімп не згадують! Зевсу такі витрати матеріалу не сподобаються. – тринадцята гордо набундючилася, – Тепер моя черга! Я все продумала і першого отрую медійника. І націю візьму меншу, щоб не дуже розвинені були. Візьму ось цього, темненького.

***

– Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! Що, викусили? – сорок сьома була на сьомому небі від щастя! – А знаєте, яку ви помилку зробили? А я вам скажу! У вас критична маса отруєних людей мала! А я змогла! Ось дивіться: я виставила підготовчий період в сто років і критичну масу в сто мільйонів! А першого заразила не воїна і не медійника, а ідеолога. Так, гаркавого і лисого, але жадібного до влади й розумного. А головне зробила вкид ще тоді, коли четверта тільки но отруту вигадала. А ще, я зробила головну ставку на те, чого ви двоє не помітили! Після отруєння нашою нематеріальною отрутою, яку ці литовці…, латиші…, латинці переклали на свою мову як «вірус», а європейці вже назвали інформаційним вірусом, першою стадією отруєння є мова. Другою стадією є зневага до інших мов, а третьою – возвеличення своєї мови та знищення всіх інших мов! Так от! Третя стадія нашої отрути невиліковна! За сто років наш вірус, розлізся по всіх планеті й тепер цей вірус, який місцеві називають вірусом «руського миру», по всій планеті! Невиліковний! Невиліковний! Ха-ха-ха! У четвертої вірус назвали «фашизм», у тринадцятої вірус отримав назву «радіо тисячі пагорбів», а мій вірус «руського миру»! Вірус цілого світу, який я зроблю російським! Все! Я перемогла! Гайда до Зевса за нагородою! І пам'ятайте, на найближчу сотню років я буду лідером, а лідеру наливати треба більше всіх!

***

– Яка ж ти тварюка, тридцять третя! – Четверта, пальцями шістдесят сьомої, намагалася розліпити ліве око, якого за величезним синцем було майже не видно, – Це ж треба було прокинутися, не привітатися ні з ким, підступно підслухати всі наші плани й зробити все нам на зло! Сотню років прикидалася снулою! Теж мені, спляча красуня!

– Ва-ага-аа-га, - тринадцята намагалася одночасно і говорити, і пальцями чотирнадцятої, навпомацки, порахувати в роті кількість вибитих зубів.

– Е! Подруги по нещастю! У когось ватний тампон є? А то Зевс через цю тридцять третю мені носа розбив, – сорок сьома висякалася і заляпала лисини попередніх кривавими шмарклями, – Ля, ти пацючиха, тридцять третя! Тепер в одне горло амброзію жлуктиш! Хоч скажи своїм єдинотулубним родичкам, за що ми від Зевса тягла отримали?!

– Бо телепні, – тридцять третя час від часу прикладалася до здоровенного бутля з амброзією, – Поки ви змагалися в застосуванні до людства своїх «батогів», я застосувала «пряника». Я відновила міжнародну олімпіаду, і згадка про олімп і олімпійців серед плебеїв зросла в мільйони разів! А ви своїми домінантними комплексами, майже зруйнували мою ідею. Зараз всі люди сруться між собою і про олімпіади майже забули! Але Зевс хоч і жорстокий, але дуже справедливий! Вам по справедливості він надавав стусанів, а мене жорстоко примусив пити амброзію! І не просіть, самій мало!

– Пий, щоб тебе вдавило! – тринадцята чотирнадцятою витягла з рота уламок зуба, – Добре що хоч шлунок у нас спільний. Зараз всім полегшає.

(03 лютого 2023 р. м.Бровари Київської обл.)