Неймовірні перегони

«Ранок починається не з кави» - саме так підписав свій пост Володимир, сидячи у сідлі нового шосера. Весняний ранок чудова нагода, аби катнути майже порожнім містом і дарма, що на годиннику лише п'ята, а попереду чекає робочий день. Якщо захоплюєшся чимось - вперто намагаєшся вступити у двобій з часом, спробувавши хоч трохи відвоювати своє поміж звичних буднів, аби відчути, що дійсно живеш.

Ще якихось десять років тому здавалося, що часу вагон і більшість з нас згадують ті дні з особливим теплом. Час - найцінніший ресурс й найгостріше усвідомлюєш це коли стаєш дорослішим і речі, які раніше здавалися цілком звичною справою перетворюються на щось особливе. Зібратися з друзями не малюючи план «Барбаросса», аби всі стрілки зійшлися у призначений час, спонукаючи всіх учасників підганяти робочо-сімейний ритм й врешті одночасно побачитись з усіма, кого хотів би зібрати. Вибратися на риболовлю бодай раз на рік, хоча в дитинстві задля цього варто було лише поснідати та взяти до рук вудку. У випадку з Володимиром це був велоспорт.

Офісна робота має свої переваги, втім, як і будь-яка інша праця часом нагадує про себе власними недоліками. Проте, якщо ти активний по життю, попри втому шукатимеш змогу дати реалізацію власним уподобанням. Захоплення колег велосипедами створило чудову нагоду зібратися разом, адже катати гуртом за умови гарної компанії зазвичай веселіше.

Заповітні години відведені для ранкової пригоди минули швидко, а улюблене лате таки додало приємних нот до загальної картини. Якби попереду не чекав, робочий день - цей ранок можна було сміливо віднести до числа вдалих.

Володимир разом з колегами дістався офісу й припаркувавши залізних коней, товариші поквапились увійти до приміщення компанії. Попереду чекав душ і новий день, що разюче не схожий на присвячений активному відпочинкові ранок. Нові задачі, дзвінки від служби техпідтримки, широкий монітор і безліч думок про різне.

На обідній перерві трохи часу для спорту, аби дихнути на повні груди, вирвавшись з тимчасової в'язниці кабінетних стін, або бодай настільний теніс. Втім цього разу Володимир надовше затримався біля екрана, присвятивши трохи вільного часу і ще одному зі своїх захоплень.

Автівки - цікавість родом з дитинства. Якщо комп'ютерні ігри, то здебільшого перегони. Жадане отримання водійських прав. Найперше власне авто подароване батьками на повноліття. Напевно у більшості людей є захоплення про які поглянувши на друга можна впевнено сказати - це його тема.

Час минав й на зміну подарованій «дев'ятці» прийшла японська автівка. Брати саме цю модель Володимир не планував, але придбати авто з пробігом менш як шістдесят тисяч, з абсолютно небитим кузовом та ще й після одного власника здавалося на той час оптимальним варіантом за свої гроші.

Хороша автівка у стані близькому до ідеалу коштує багато. Хороша автівка з автосалону - для більшості річ захмарна. Проте мріяти не заборонено. Гортаючи сторінки з оголошенням щодо автопродажу, Володимир невимушено пригадав, як нещодавно разом із колегами завітав до одного з автосалонів знаного у світі німецького виробника…

— А де в неї акумулятор? — поцікавився Володимир після того, як не помітив даного атрибуту під капотом авто.

— Акумулятор «зашитий» до багажного відділення задля покращення балансування та ліпшої динаміки, — пояснив консультант.

— Як його дістати? — продовжив Володимир.

Питання було слушне, адже придбана японська автівка в один з найперших ранків просто не завилася, адже рідний акумулятор встановлений ще на заводі виробника пав смертю хоробрих у двобої із часом, відживши своє. Зокрема такі речі й різнили між собою нові та вживані авто. Навіть попри турботливе зберігання від певного моменту у машину в роках потрібно вкладатися грошима, підліковуючи неприємні сюрпризи.

— А вам не треба його діставати. Везете до автосервісу й все, — зробивши дивні очі мовив працівник салону, поглянувши на візитерів неначе побачив лайно.

Машина хороша, але дорога в обслуговуванні й навіть у базовій комплектації з салону має такий цінник, що можна було сміливо класти його в кишеню Юрію Гагаріну, аби той забрав прайс-лист до неосяжних глибин космосу де йому і місце.

Зважитись на авантюру й придбати заряджене авто з нуля здавалося не ліпшою ідеєю, адже вона посувала мрію щодо власного житла у бік вище згаданого космонавта. Залишався єдиний варіант - моніторити вподобані моделі, що відповідали бажаним критеріям й ціни, які вкладалася в рамки здорового глузду. Але й тут все було не так просто. Душа не бажала «овочевих» варіантів, прагнучи більшої кількості заряджених кінських сил. Проте господарі подібних апаратів зазвичай давали автівці добрячої кіптяви, після чого продавали, залишаючи у спадок новому власникові незвідане море підводних каменів.

Погляд карих очей Володимира завмер на екрані. Якщо мова йшла про легкові автівки, то на приміті було кілька моделей одна з яких щойно додалася поміж нових пропозицій. Володимир провів долонею по поголеній голові й уважно прочитавши оголошення відкинувся у кріслі.

Все начебто було гаразд. Продавець детально розписав стан авто, вказав VIN код та максимально розгорнуто надав відповіді на більшість найпоширеніших запитань. Але ціна. На кілька тисяч американських грошей нижче у порівнянні з двома схожими пропозиціями до того ж відчутно приємніша комплектація. Щось тут було не так, напевно чергова афера винахідливих автоділків. Володимир ще раз передивився фотографії автівки й охопивши потилицю руками та розправивши широкі плечі знову відкинувся у шкіряному кріслі.