Брати менші

У вухах дзвеніло. Цього разу від тиші. Під колінами та долонями замість багна відчув тверду суху землю. Розплющив очі, в які крізь повіки било світло, глянув уперед – і все зрозумів.

На відстані не більш як пів кілометра стіною клубочився туман. Наче хмари лягли на землю, від обрію до обрію позначаючи межу. Але проріха в тумані була ще дивніша – золоті ворота із напіввідчиненою стулкою. А перед брамою стояли троє в пікселі та великий пес, який здався Миколі знайомим.

Вловивши ледве чутний звук, глянув управо. На плечі сиділа миша. Та, яку він підгодовував іще восени, щоби спати хлопцям не заважала, та й так і забрав із собою.

– І ти тут, – зітхнув. Звівся на ноги й рушив до воріт. І чим ближче підходив, тим більше переконувався, що знає всіх, котрі стояли перед ними.

Он той із рудим боа на шиї – це Арсен та його Іриска, яку він іще молочним котеням в Ірпені підібрав. Дрібного, але бойового котиська, що сидів на рюкзаку в іншого бійця, і впізнавати було нічого – біле серце на чорній спині. Але спереду хвостатий справляв геть інше враження. Ліве око він, вочевидь, втратив у вуличних баталіях, а кінчик правого вуха відсік осколок. А яке йому ім’я Ромка придумав – Боцман! Кіт – гроза всіх мишей… окрім Миколиної.

Так, ну з ним самим усе ясно – накрили. Як і зі звіринцем, який залишився на нього. Бо ж Ромка трьохсотого повіз – Арсена. Не довіз…

Але що тут роблять Вадим із Джеком? Обоє ж уже давно в Запоріжжі. Боєць у лікарні, а пес у волонтерів, поки пораненого в палату переведуть.

Уже на підході за широкими спинами побратимів Микола побачив високого літнього чоловіка в довгому одязі. Обличчя його здалося юнакові знайомим. Хлопці розмовляли з ним, але гомін той був схожий радше на гудіння потривожених бджіл.

– Тобто як це нам можна, а їм ні? Старий, тобі німб закоротило чи що? Як я без побратима у твій довбаний Рай піду? – гримів басом Вадим, поклавши долоню на голову Джека, що тулився до його ноги.

І щойно чоловік у брамі розтулив уста, як озвався Арсен:

– Вона зі мною пекло пройшла, я її тут не лишу! Не тре мені такого Раю…

– Трясця з вашими небесними порядками! – сплюнув на землю Ромка. – А до пекла Боцмана візьмуть? Тоді піду до пекла! Але там орки – точно спокою не буде!

– Заждіть! Куди ви, такі гарячі? – тихий і лагідний голос перекрив роздратований гул, а поруч зі старим стала осяйна постать у сліпучо-білій одежі. Микола аж примружився. – Не з того ти почав, Петре. Облиш, я поясню.

Усі принишкли. Навіть Боцман, який досі діловито чухався.

– Ваші побратими не можуть пройти з вами за браму не тому, що тварин у Рай не пускають! Ще й як пускають! Але справа в тому, що вони ще живі.

– Ну, це явище тимчасове, – поблажливим тоном заговорив незнайомий голос. Четверо бійців перезирнулися, пороззявлявши роти. З комфортом розлігшись на Ромчиному рюкзаку, говорив Боцман. – Джек і так майже не їв, а тепер узагалі голодуватиме. Іриска в кутку бліндажа дрихнула – геть відбило чуйку, відколи наші люди поїхали. А цей салага, – кіт озирнувся на Миколу, – просив когось… ага-ага, тебе! – пропік поглядом мишу, – не ховатися в нагрудну кишеню, щоби броніком не притовкло! От і буде мишачий млинець! – облизнувся.

– А ти? – добрий погляд приголубив кота. – Ти ж уцілів.

– А толку? – насупився Боцман. – Знов безпритульним? Не хочу! Ромчик обіцяв мене після перемоги додому забрати, з Богданкою познайомити… Ну, до якого дому вийшло, до того й піду. Але з ним!

Чоловік у ясній одежі усміхнувся, а по щоці скотилася сльоза.

– І ти теж?

Микола ледве підібрав щелепу, побачивши, що його миша закивала у відповідь.

– Петре, дай-но, – чоловік вихопив у старого книгу і пробігся поглядом кількома рядками, – Так, двадцять дев’ять, сімнадцять, п’ятнадцять та одинадцять хвилин… – повернув книгу. – Брати менші, до Раю я вас пустити поки не можу, але із побратимами не розлучатиму.

І поки в тиші ворушили коліщатками мізки, намагаючись уторопати, до чого він веде, продовжив:

– Боцмане, перекажи Богданці, що я її люблю.

Його усмішка наче розчинилася в тумані, а десь поруч Миколі почувся скрегіт лопати…

***

– Цей двохсотий. Крові он скільки. В нього вже миша під броніком хазяйнує…

– Це його миша, довбню! – почувся різкий дівочий окрик. – У когось песик чи котик, а в нього – миша! – тонкі пальці ковзнули по Миколиній шиї. – Живий! Слава Богу, Вась, що ти не в медики пішов – ми б із таким розумом половину війська втратили.

Боєць розплющив очі, та від світла знову змружив повіки. Спритні й лагідні руки вже бинтували йому голову. А на долоню перебралася миша. Він зімкнув, але не стиснув пальці.

– Там… у кутку… жива… – ледве прошепотів.

– Вась, у кутку є ще хтось, розкопуй. Хлопці, хвилина і цього забираємо!

Відчувши шпаркий доторк голки, Микола нічого не запідозрив. Але коли все довкола почало танути в тумані, захвилювався.

– Міккі… мій Міккі-Маус… Не загубіть його…

Хтось дбайливо переклав руку з живим клубочком йому на груди.

***

Відчувши себе в безпеці, миша почала вмиватися. Пишалася великим Братом. Він і про неї подбав, і про Іриску згадав!

Лише про одне жалкувала: що там, перед брамою, не встигла сказати йому, що вона – дівчинка.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Тетяна Гищак
10.02.2023 16:21
До частини "Брати менші"
Брати менші - справжні побратими. З ними хоч у рай, хоч у пекло. І душу розрадять, і з того світу витягнуть)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Ткач
    10.02.2023 07:53
    До частини "Брати менші"
    Щиро дякую за відгук! *пошепки* Насправді мені найбільше хотілося, щоб історія залишила світлий слід :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Гальченко Сергій
    08.02.2023 11:41
    До частини "Брати менші"
    Дуже зворушлива історія, до сліз! Відчуваються емоції хлопців, які переймаються долею маленьких побратимів.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Ткач
    05.02.2023 12:37
    Коментар видалено автором