Чарівна малявка

Була пізня ніч, і він стояв на своєму балконі, покурюючи сигарету. Раптом прямо коло блондина з’явилася дівчина.

- Гей, Бель! Закінчуй! Я скоро так інфаркт схоплю, - протараторив хлопець, ухопившись за серце.

Чорнявка лише розсміялася й вдарила друга у плече.

- Припини тягнути в рота цю гидоту, - скривилася вона, спостерігаючи за тим, як хлопець робить затяжку.

- Як скажеш, малявка.

- Містере Тейлоре, якщо ви мене знову так назвете, то прокинетеся на болоті й побачите у воді відображення бридкої жаби, - дівчина погрозливо тикнула пальцем у Ділана.

Він лише розсміявся й повернувся до кімнати. Усівшись на диван, хлопець увімкнув телевізор. Бель сіла поруч й благально склала руки перед собою.

- Пішли погуляємо, - промовила вона, скорчивши до жаху милу пику.

- Ти ж знаєш, що я не можу виходити надвір, - видихнув Ділан, втомлено потерши перенісся.

- Нуу, - протягнула дівчина, - ми можемо все влаштувати не виходячи з квартири.

- Гаразд, відьмочка. Давай, - всміхнувшись, хлопець встав на ноги. – Мені щось треба робити?

- Уяви те місце, в яке ти би зараз хотів потрапити й заплющ очі.

Ділан стояв з заплющеними очима десь з хвилину й нарешті відчув, що Бель торкнулася його голови.

- Це що, чорт, таке? – почув він гнівний шепіт своєї подруги й розсміявся.

Відкривши очі, він побачив якраз те, що й загадував: барна стійка на якій танцювала гола білявка. Хлопець помітив, як лице Бель скривилося в огиді й розсміявся ще сильніше.

- Малеча не полюбляє таке? Вибач, забув, що зі мною тут ще неповнолітня дівчинка.

Дівчина клацнула пальцями, й перед ними з’явилася жирнюча свиня. Бель знов клацнула пальцями, й свиня побігла прямо на її друга.

- Бляха! Малявка ти хрінова! – верещав хлопець, тікаючи від свині. – Зупини цю скотину!

- Нормально проси, - злісно промовила Бель.

Вона не могла терпіти того, як Ділан називав її маленькою. Їй було п’ятнадцять років і він був старшим усього на чотири. Бель хотіла бути на одному рівні з ним й закипала при будь-якій згадці її віку. Вона в свої роки взагалі-то була краща за цього придурка.

- Чуєш ти, дрібна, не зли мене! – покрикував хлопець, хоча вже явно втомився бігати від божевільної свині.

- Будеш бігати від неї все своє життя, - дівчина зжала кулаки, й розсміявшись додала, - в решті решт вона тебе завалить й зґвалтує. Успіху тобі.

Бель зробила вигляд, що йде геть, як почула крик ззаду:

- Доросла дівчинка!

Вона не повернулася.

- Доросла дівчинка Бель!

Дівчина вже посміхалася, але ніяк не реагувала на клич.

- Боже! Найкраща, - зойкнув хлопець - судячи з усього, його вже наздоганяла свиня. - Доросла дівчинка Бель!

Дівчина плеснула в долоні й усі завмерли. Вона повернулася, й побачила, що Ділан стояв не рухаючись, а свиня сиділа вже коло його ніг. Бель підійшла до хлопця й зазирнула в зелені очі, котрі розгублено бігали зі сторони у сторону.

- Ну, що, покидьку, як справи? – дівчина усміхнулась, пригладжуючи його волосся.

Вона розсміялася й вирвала декілька його білявих волосинок, від чого хлопець у жаху відкрив очі.

- Ти навіть слова сказати не можеш, а я лише плеснула в долоні. Й хто тут слабка малеча?

Дівчина розчаклувала його, й тоді Ділан наблизився до неї впритул.

- Якщо ти ще раз застосуєш на мені свої штуки, то я тебе прикінчу, - гнівно прошепотів він.

- Радій, що ти не жаба, - фиркнула Бель й відійшла від нього. – Заплющуй очі. Підемо в одне місце. Не переживай, там нікого нема.

Дівчина взяла друга за руку, й Ділан відчув щось схоже на те, наче вони летіли у вихорі. Його живіт трохи скрутило, й він полегшено видихнув, коли відчув землю під ногами.

- Дідько! Мене вже вкусив комар! - ляснувши себе по нозі, шикнув Ділан.

Хлопець озирнувся - вони стояли посеред лісу, і у всій окрузі не було нічого окрім височенних дерев.

- Ти права. Тут нема нікого, окрім, хіба що перевертнів і канібалів, - майже пошепки сказав він.

- Ти стулиш колись пельку чи ні? – роздратовано спитала Бель й потягнула хлопця за собою.

Після пари хвилин, котрі були наповнені дзижчанням комарів й вуханням сов, друзі опинилися перед озером неймовірної краси. В ньому, яскравим блиском, відображався місяць, а легкий вітерець створював хвилі.

- Вау, - прошепотів Ділан. – Ти тут вже бувала?

- Люблю це місце, - кивнула дівчина й сіла на траву.

Клацнувши пальцями, вона розпалила вогнище зі словами:

- Щоб тебе солоденького комарики не гризли.

Вони довго сиділи у тиші, й Бель раптом запитала:

- Діл, а чого ти дружиш зі мною?

- Що за питання, малявка? – усміхнувся хлопець. – Окей, вибач.

- Просто.

Хлопець піджав ноги й провів рукою по воді.

- Ну, ти прикольна. Весела й мила. Нам з тобою завжди добре разом. З тобою не засумуєш.

Бель з хвилину мовчала, а потім промовила:

- Ти нічого не сказав про магію, - вона наче намагалася розгадати загадку - так тихо й задумливо говорила. – Для тебе це неважливо?

- Ну, Бель, звісно це класно. Я в захваті від тебе, ти ж знаєш. Але це не найголовніше, і я би дружив з тобою навіть якби ти не була відьмочкою.

Дівчина посміхнулася й прижалася до хлопця спиною.

- Дякую тобі, - прошепотіла вона.