Сафарі

САФАРІ

У Великобудищанській громаді колишнього Гадяцького району Полтавської області поруч знаходяться два села Бобрик і Веприк.

За легендою мисливські угіддя одного охороняються духом Бобра, іншого – Вепра. Усі єгері про це знають і ніколи не порушують багатовікові правила. У сезон полювання духи Бобра і Вепра показують мисливцям місця, де можна полювати. Якщо ці правила порушуються, то в лісі можна заблукати, втратити рушницю, застрягти в болоті тощо.

Мало хто вірив у ці казки, навіть самі мисливці й єгері, але коли траплялося щось схоже, казали, мовляв, це тебе Вепр (або Бобер) покарав. Та все змінилося після того, як сталася історія, яку назвали «Гадяцьке сафарі».

24 лютого о третій ночі у вікно мисливського будиночка єгеря Василя щось стукнуло. Він схопив рушницю і вискочив надвір. На піддашках стояв примарний Вепр. Той подивився на єгеря і побіг у ліс. Потім повернувся і знову глянув на Василя. Єгер зрозумів, що дух його кудись кличе, швидко зібрався і побіг за ним.

За два кілометри він зустрів Тараса, єгеря з сусідньої ділянки.

– Ти чого тут? – здивувався Василь.

– Так мене Бобер навів, – відповів Тарас.

Вони озирнулися. Навколо нікого не було. Дивно, подумали обидва, але поки що вирішили не йти. А о четвертій ранку тишу полтавського лісу порушило гуркотіння російських танків.

Це була колона російської техніки, яка рухалася з Сумщини на Ніжин Чернігівської області, що ніби «заблукала» й опинилася на півночі Полтавщини, тут у Гадяцькому районі. Ба більше, це були танки Кантемирівської дивізії, яку на Росії вважають «елітною».

Тож з 26 лютого по 3 березня почалось полювання, яке й назвали «Гадяцьке сафарі». Коли в танках закінчилося пальне, російські вояки кинули техніку і розбіглися лісами. Їх відловили 150 місцевих мисливців, лісників і членів Територіальної оборони. Вони спалили 5 одиниць ворожої техніки, 3 танки, САУ та БМП. Ще 15 одиниць відремонтували і передали ЗСУ.

На запитання, як мисливцям вдалося організувати таке масштабне полювання, вони всі, як один, відповідали, що допомагали їм Вепр и Бобер.

І відтепер вже ніхто не має сумніву, що щось міфічне у назвах цих селищ таки є.