З горіха зерня...

Марічка прокидалася важко. Задубілі м'язи викручувало та било судомами, дівоче серце ледве чутно билося в грудях, розганяючи по захололому тілу кров — гарячу та солону, мов сльози, що вона лила майже вічність тому. Щось її кликало сюди, в голові лунали журливі голоси, які благали помститися за загублені життя. Марічці був добре знайомий той відчай, болісний крик душі, завивання й прокльони, що востаннє злітали з розбитих вуст.
826296
Публікація: 05.02.2023 - 08.09.2023
Оповідання
Завершено
Сторінок: 4
Символів: 4 998