Нічний двобій

Повний місяць виплив на синє плесо майже безхмарного неба. Подивився у ставочок — гарний! Моргнув до самотньої зірки і почав розглядати сонне село. Було тихо. Місячне світло залило усе довкола. Від дерев і будівель падали химерні довгі тіні. Ніде не світився навіть маленький вогник. У такий час любив місяць бешкетувати: заглядав у шиби, будив людей або посилав тривожні сни. Селяни завбачливо завішували вікна, засовували фіранки. А тієї ночі місяць помітив одне незашторене вікно і ще здалеку побачив, що у кімнаті спала дівчина. Вишивала і заснула за роботою, а свічка давно згасла. Місяць вирішив розбудити сплячу красуню. Майнув до шибки, освітивши дівочу спальню. Та раптом відступив, отримавши потужний удар в обличчя: на вікні був намальований віконник. Його руки-крила випромінювали невидимі хвилі, захищаючи оселю. Нічний шибеник спробував ще раз, і знову невдало. Тонесеньким промінцем хотів прослизнути — не вийшло. Крутнувся місяць, втер лице білою хмаркою, обдмухався вітерцем. Нагнівався. Побудив сільських собак, послухав їхнє виття і помандрував до лісу, може, там є щось цікаве. А наступної ночі красувався на небі з червоним обличчям — добряче отримав від хатнього охоронника, не захочеться більше і близько підходити до тієї оселі. Віконник ж білів на склі, схожий на маленького янгола, оберігаючи будинок від небажаних гостей вдень і вночі. Віконник — на Волині маленька намальована на вікні фігурка, яка спиняла непроханих гостей і "недобре око".