Прозріння

Я прийшла до відьми, бо більше не було до кого йти. Сиділа за столом й дивилась в нікуди.

— Він знову тебе вдарив? — спитала вона.

— Ти знаєш?

— Я знаю багато. Більше, ніж хотілося б.

Не даром в селі ходила про неї дурна слава. Однак на вигляд звичайна молодиця. Лише погляд проникливий. Наче в саму душу зазирає.

— Це нічого, — відповіла, прикриваючи синець на щоці волоссям. — Я просто його розізлила.

Вона перебирала баночки із зіллями, аж поки не витягла одну. Відкрила. Понюхала.

— Намаж. Так швидше зійде.

Втираючи мазь, я думала, коли ж мине його гнів. Якщо повернуся зарано, буде тільки гірше. Та коли вгадаю момент, він чекатиме з розпростертими обіймами. Цілуватиме, проситиме вибачення. Знову на руках носитиме.

— Це ненадовго, — відьма наче думки мої прочитала. — Поки знову не зробиш щось, що йому не сподобається.

— А який маю вихід?

— Ось, — вона простягнула запечатану воском баночку, в якій переливалася рідина кольору ночі. — Доллєш до узвару.

— Ні! — відсунула отруту. — Я люблю його.

Відьма зітхнула.

— Така красива, й така нещасна, — торкнулася мого підборіддя, заглянула в очі. — Одного разу ти прозрієш, та тоді буде надто пізно.

Я скривилась, коли почула, як скриплять двері рідної домівки. Це все вони винні! Якби ж скрипіли трохи тихіше, мені б не довелося просити коханого їх ремонтувати.

— Вибач, серденько! — кинувся він до мене, — Я ж для тебе все зроблю! Тільки попроси.

Я покосилася на двері, однак промовчала, підставляючи губи для поцілунку. Його руки гладили моє тіло. Лагідні та трепетні дотики переходили у пристрасні обійми. Він наповнював мене, ставав моїм світом.

Все було гаразд на ранок. Їжа смачною, підготовлений одяг ошатним, хата прибраною, а його усмішка щирою. І байдуже, що довелося прокинутися вдосвіта для цього. Він поцілував мене на прощання й вирушив у поле. Лише кляті двері скрипнули за ним. Та то пусте, можна потерпіти.

— Ось бачиш, відьмо! Це справжнє кохання, — пішла до неї, щоб похизуватися подарованою коханим хустиною.

— Хіба хустина дорожча за твою гідність?

— Але я в ній така красива!

Відьма стягнула покрову з голови. Я скрикнула, коли кучері розсипалися по плечах. Вона ніжно торкнулася волосся.

— Ти й без неї прекрасна.

Її очі блищали. Я відступила на крок. Вирвала хустину, й побігла геть.

Коханий прийшов пізно ввечері. Хитався чи то від утоми, чи від випитого самогону.

— Змастила б ти ті двері, чи що, — гукнув з порогу. — Скриплять же.

— Але ж я тебе просила, — випалила, та одразу ж зрозуміла, що не варто було.

— Жінко, я в полі цілий день гарував. Хіба змастити двері то для тебе так важко?

— Не в тому ж справа.

— Не мели дурниць, краще їсти давай.

Дала. Не сподобалося. Чи то пересолила, чи недоварила, так і не зрозуміла. Біль був надто сильним, щоб чути слова.

Пішла до відьми, бо більше не було до кого йти. Знову цей пронизливий погляд. Знову мазь.

— Ще не дійшло?

— Він любить мене! — сказала якомога впевненіше.

Відьма відвернулася до своїх зіль.

— Тоді ти справді приречена.

Дістала з балки якісь трави, кинула у глек з окропом. Світлицю наповнив духмяний аромат. Вона налила рідину в кружку. Вколола голкою пальця, почекала поки крапля крові розчиниться в напої, прошепотіла щось, й підсунула його до мене.

— А це що?

— Відвар. Коли він перетне межу, ти все зрозумієш. Буде пізно, та я дам змогу помститись.

— Я не хочу мститись. Я хочу, щоб ми жили як раніше!

— Такої сили я не маю. Пий.

Я послухалася й зробила ковток. Скривилася від гіркоти. Під пильним поглядом відьми випила все до дна.

— Приходь, як подіє, — мовила до мене й відпустила.

Двері я намагалася відчинити якомога тихіше, та вони все одно заскрипіли. Почулися кроки. Я позадкувала. Надто рано прийшла.

— Де ти шлялася пів ночі? Де, — удар, — запитую, — удар, — ти шлялась?

— В подруги була, — відповіла, вдивляючись у червоне від люті обличчя.

— Та хто з тобою дружити стане? Не бреши мені! З ким сплуталася, лярво?

Удар. Двері за спиною тріснули. Удар. Біль.

— Та ні з ким, клянуся, — кажу слова, що завжди його заспокоювали, — Я тебе кохаю!

— Справді? — перепитав, взявши моє обличчя у долоні.

Торкнулася місця, де боліло найбільше. Трохи вище живота намацала уламок дерева і щось липке й гаряче. Відповісти не встигла. Ноги підкосилися. В очах потемніло.

— Вибач мені, — ще встигаю почути. — Вибач.

Коли розплющила очі, побачила коханого, що схилився наді мною. Його сльози крапали мені на обличчя. Схлипнув, коли я заворушилася.

— Жива! Дякувати богам, жива. Я більше ніколи… ніколи в житті не підніму на тебе руку.

Я потягнулася до живота. Шкіра гладенька, наче ніякої рани не було. Та поруч валявся брусок, омитий моєю кров‘ю. Її запах лоскотав ніздрі.

Він обійняв мене. Допоміг звестися на ноги. Серцебиття віддавало у вухах, лиш за кілька митей я зрозуміла, що то його серце. Моє вже не б‘ється.

— Ти ж мене кохаєш? Правда ж, кохаєш? — продовжував він.

Відьма мала рацію. Смерть робить чудеса із зором. Та мститися я не хотіла. Звільнилася з його обіймів і відійшла.

— Не смій нікуди йти! — схопив мене за плече.

Але якого чорта? Я усміхнулася, відчувши, як видовжилися ікла. Він стільки разів випивав мене до дна. Прийшла моя черга.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Джей Даркош
12.08.2023 16:46
До частини "Прозріння"
Шкода, що в реальному житті жертви насильства не мають такого другого шансу, до останнього виправдовуючи своїх кривдників. Дуже зворушливо.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Лилик
    30.07.2023 02:24
    До частини "Прозріння"
    Шкода, що зрозуміла надто пізно. Подобається образ відьми, як голос розуму в чорноті її сліпої любові. Шкода, що така поведінка вкрай часта у суспільстві
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Таліана
    19.06.2023 15:45
    До частини "Прозріння"
    Актуальна важка тема й гарно написано! Все чекала й чекала, коли ж до гг дійде. На щастя, таки дійшло, хоч і запізно.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Роман Фещак
    28.05.2023 21:28
    До частини "Прозріння"
    Шикарний твір! Не мав змоги прочитати під час конкурсу, але зате тепер насолодився ним сповна. Всім аб'юзерам треба прочитати, щоб знали, що може трапитися з ними. Та й їхнім жертвам також, щоб прозрівали до смерті, а не після.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ана Пест
    26.02.2023 07:55
    До частини "Прозріння"
    Болюча тема. Важко уявити, що у таких стосунках можуть змінитись ролі. Лише, як тут ,з втручанням надприродних сил.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • ГаляВуд
    26.02.2023 02:56
    До частини "Прозріння"
    Як каже "баба Люба": "Чого до мене ходиш, якщо не слухаєш моїх порад?" Ось саме це мені не сподобалось. Гг приходить до відьми, а потім систематично не слухає її, і це призводить до трагічного фіналу. Історія не сильно вразила, але додаю зірочку за те, що написана гарно і читалося легко і з зацікавленістю попри особисті невподоби певних речей в цій історії.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    26.02.2023 03:46
    До частини "Прозріння"
    Не знаю хто ця «баба Люба», але вона розумна жінка. А в житті так переважно й буває, коли хтось чимось засліплений, а інші на це вказують, дуже рідко цей хтось послухає. Дякую за відгук.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    10.02.2023 16:46
    До частини "Прозріння"
    Відьма героїню в нежить перетворила, того навіть не знаю, чи можна її молодчинею вважати) А от автор каже спасибі)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    09.02.2023 21:16
    До частини "Прозріння"
    На щастя, не з власного досвіду пишу, але чула безліч історій. Вони справді чіпляють.І дуже дратує, коли жінки виправдовують таких чоловіків.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше