Шмахота

Блискуче тіло чудовиська висковзало з-під ударів меча героя, неначе змащене в олії. Поєдинок тривав не одну годину, кожен жадібно боровся за своє життя. Піт заливав герою очі, але першим втратило пильність чудовисько, не звикле до слабкого вечірнього світла. Герой нарешті дотягнувся до списа і проштрикнув гарячу плоть. Чудовисько тяжко свиснуло, з рани бризнули розпечені струмені кислоти, окропивши срібні лати героя. Воно борсалось у весняному багні та молодій траві, вкрилося власною кислотою, але сили ще не втратило. Взяв герой меча і почав шматувати чудовисько на частини. Він тримався лівою рукою за спис, щоб настромлена істота не вислизала, а мечем у правій відрубав шматки тіла. Герой робив істоту все меншою та безпораднішою, аж поки перед ним не залишилась в'язка купа останків. На сьогодні це останній. Але завтра прийдуть ще. Герой змахнув слизьким мечем, настромив списом найбільший шмат і поклав до своєї пащеки. Шмахота.