Геник

Нащо страждати від уваги,
Шукати спокою і тиші —
Візьми нікнейм, пиши без страху,
Ганьбу твою не взнають ближні.

Таке на думці лиш в дитини,
Або в письменника з низів.
Я ж геніальна надлюдина
Й від критики впадаю в гнів.

Повчають як і що писати,
Самі не знаючи основ.
А я їх можу лиш послати,
Адже нікнейм є мій покров.

Але образливо буває,
І починаю сумніватись:
Чи є талант, чи вміння маю?
Нездара я, нічим пишатись.

Слабкі думки перевладнаю,
Зчитаю гайди і поради.
Писатиму лайно, я знаю.
Згодом навчуся й буду радий.

Повеселю колись онуків
Цікавим хобі стариганя.
Щоб стати профі треба роки,
Читати, вчити... Ні стражданням!

Насправді, чхав я на цю славу!
Пишу, бо хочеться мені.
Та якщо стану майстром клави,
Забуду сором і цей нік. ©