14. У смердючому жерлі поїзда
У смердючому жерлі поїзда
Наші душі такі неголені...
Чи, точніше, такі оголені -
Бо з чужими наш сором гоїться.
На перонах брудних, заплутаних
Наші ноги сумні та втомлені.
А серця - то ламкі й безкровні вже.
Сто разів їх в руках прокрутимо!
По дорогах сліпої пам'яті
Не дійдемо ми до прийдешнього,
Поки марення не прокреслимо
До реальності й нею вдавимось.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.