2. Людина вростає в світ надіями та могилами
Людина вростає в світ надіями та могилами.
Затишшя недовге снів пронизують страхом будні.
А пам'ять поміж гріхів - скалічена чи окрилена.
Теперішнє все одне: "Терпімо...", а часом - "Будьмо!"
Якими словами час пришвидшити чи затримати?
Як випитати любов: "Ти будеш нести нас вище?"
Паліють серця й вуста: зігріємось, підем димом ми?
Молитвами тануть дні: народження, сенс і знищення.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.