Квітка щастя

Нині все жвавіше обговорюють те, що не лише Київ та Львів варті оповідок, а кожен куточок нашої країни. Виходить, ви трохи випередили цю широку дискусію і вже написали :)

Хотілося би сказати кожному конкурсанту, що ми всі, напевно , не професіонали судити твори. Головне, щоб твір був читабельним (щоб хотілося читати і не зупинятися), а решту мало би судити професійне жюрі. Якщо я комусь поставила поганий комент, то не ображайтеся. Мій твір теж одні сприймають із захопленням, п інші ні. Тримаймося і успіху кожному, якщо не тепер, то в майбутньому

Я рада, коли люди коментують! Дякую всім! Скільки людей - стільки думок або відтінків думок. Я взагалі не маю звички ображатися, бо ж кожна людина має право на власну думку. Навіть так - кожна людина ПОВИННА МАТИ ВЛАСНУ АРГУМЕНТОВАНУ ДУМКУ! Я вдячна за всі коментарі. І це кажу щиро! Я також різні оцінки поставила, але тут мені подобається те, що кожен все-таки якісь бали отримує. Так, це все дуже суб'єктивно, але всіх оцінювала чесно. Я тут вперше., тому навіть приблизно не могла вгадувати чийсь стиль чи почерк. То другий конкурс, який практично одночасно відбувається. Однак у цьому почуваюся комфортніше. На жаль, не змогла перечитати всі твори, бо ж є ще основна робота, і багато додаткової, але , безперечно, отримала хороший досвід. Вітаю всіх зі Святом Прапора України, із завтрашнім Днем Незалежності! Нехай усі оптимістичні твори справдяться, а песимістичні - НІ! Бажаю всім конкурсантам успіхів завжди і в усьому! Те, що ми написали і подали твори на конкурс - уже є успіхом!

Прийом про сон чи марення трохи вторинний. Я розумію, навіщо в текст було введено стільки відомих українців, але це нагадувало короткий реферат. Введення в оповідання міфічної квітки папороті сподобалося. Але, таку ідею можна розгорнути цікавіше, щоб кінцівка не була такою передбачуваною. За позитив та доброту окремий плюсик)

Дякую і за коментар, і за "окремий плюсик", і за зауваження! Успіху Вам!

,Читається як історія одного села. Про День Незалежності через сто років тільки в одному реченні помріяла. Ідея України, як "Посланця Доброї Волі" не розвинена взагалі. Граматично написано добре.

Дякую за Ваш коментар! Я й справді ставила за мету розповісти про свою малу батьківщину, адже історію України складають і такі історії також. Я була впевненою в тому, що про Львів, Київ, інші міста можуть написати у своїх творах, а от про невеликі села - не факт. Якби знала, що термін прийому робіт подовжать аж на 5 днів, то розвинула б ідею України - Посланця Доброї Волі, але роботу надіслала 10 чи 11 серпня (не пам'ятаю точно), тому не мала змоги щось доопрацьовувати. Можливо, треба було спробувати відкликати роботу, дописати, а тоді подати оновлений варіант, але вважаю таке не зовсім чесним змаганням. Особливо дякую Вам за останнє речення: "Граматично написано добре"! Я перечитала 13 робіт, то лише в одній, можна сказати, помилок не було; ще у двох їх було небагато, а от в інших - надто багато. Ще раз щиро дякую за коментар! Успіху Вам на конкурсі!

Я єдина, яка обурилася в коментарях про продовження терміну прийняття робіт, це, справді, забрало у нас, хто справився швидко, шанс на доопрацювання своїх творів. На нас тиснули рамки. Я згідна, ми повинні оспівувати свою маленьку батьківщину.

Я не дуже добре тут орієнтуюся, бо вперше, тому щось, мабуть, пропустила. Проте мені атмосфера тут подобається. Досвіду також можна набратися. Не сприймаю песимістичних творів, бо вірю в здатність здійснюватися тому, що записано, озвучено, а я є великою оптимісткою, яка навіть у поганому вишукує іскорки хорошого. Реально хочу таку квітку щастя, аби всіх ощасливити.

Стільки любові до рідного села. Трохи не клеїться до тематики конкурсу, але атмосфера добра і світла це компенсує. Читав з задоволенням. Успіхів автору

Щиро дякую! Рада, що читалося із задоволенням. Ще однієї мети досягла. Значить, недарма вперше сюди прийшла. І Вам бажаю успіхів!

Вітаю. Ох, дуже приємний та підкупаючий твір. Як на мене, не зовсім відповідає тематиці конкурсу, та й загалом це більше реклама (в позитивному сенсі) Струсова, ніж художня література, але все одно так сподобалося, що не можу низьку оцінку поставити. Впевнений, серед Ваших земляків викличе фурор, а може й когось з колег-конкурентів зачепить і змусить відправитися на екскурсію. Для мене дуже особистим було те, що колись місто стало селом. Я родом зовсім з іншої місцини, але доля в наших малих батьківщин схожа, тож це одразу зробило Струсів рідним для мене. Підсумовуючи, не певен, що це найвдаліший конкурс для цієї історії, але щиро вдячний, що її прочитав. Успіхів Вам!

Безмежно вдячна за Ваш коментар! Якщо моє село стало для Вас рідним завдяки "Квітці щастя", то я досягла мети. Це дуже приємне відчуття! Після конкурсу, сподіваюся, розкажете про своє село. Бажаю високих оцінок та успіху в конкурсі! Ще раз щиро дякую!

Ох, як же ви любите рідну землю! Добре попрацювали над тим, аби подарувати читачеві інформацію про видатних людей, звабити його, аби закортіло відвідати таке село (мені особисто закортіло), а ще замислитися не лише про квітку, а й про її аромат. Я ніколи не замислювалась над цим: як пахне папороть? А то вельми цікаво. Маленький недолік, але мені він трішки порізав очі: "молодий юнак", юнак завжди молодий, зайве доповнення. А ще трохи забракло в кульмінації вогника, краще б ви описали більше сам 2120, а не історію до цього. Так, цікаво, але бракує чогось, хочеться ще читати, а немає чого. Успіхів вам на конкурсі!

Дякую Вам! Як я не помітила цього непотрібного поєднання "молодий юнак"? Зараз у домашньому варіанті виправлю. Щиро Вам дякую! От що поспіх робить. Я ж за ніч це написала. Не знала, що термін буде подовжено, а до крайнього 12 серпня не хотіла дотягувати. Скажу Вам чесно: про аромат довідалася з легенди. А от те, що так пахне щастя - моє припущення. Щаслива, що Вам захотілося відвідати наше село. Це й було основною метою! Якщо ми вміємо любити свою малу батьківщину, то вміємо любити й велику. Ваше передостаннє речення - бальзам для душі. Щаслива, що "хочеться читати, а немає чого", бо, погодьтеся, гірше, коли навпаки. Дякую за чудовий коментар! Дякую за те, що підштовхнули написати продовження. Думатиму над цим. Може, щось народиться. Бажаю Вам успіху на конкурсі!

Дякую за такий детальний коментар! Так, Ви правильно зрозуміли всі ці люди зійшлися на сяйво квітки, несучи свої іскорки. Я не знаю, чи є ще таке село, у якому стільки відомих людей народилося. Це я ще не всіх згадала. Розумію, що, можливо, не всім цікаво, але ж після коркурсу я його опублікую - землякам буде приємно. Зірочку використала внизу сторінки, але тут змушена була її перенести в дужки. Вважаю, що цифрами можна писати, адже в правописі є обидва варіанти запису. Форма минулого часу зрідка "може вживатися у значенні теперішнього або майбутнього". Лапки використала лише на дослівному цитуванні про цвіт папороті. Те, що без них після закритих лапок, - моє. У тексті трохи по-іншому. Правил цитування це не порушує. Зі словом "глюк" погоджуюся. Я його спершу замінила, а потім повернула в текст. У мене й справді є така особливість - очі змінюють відтінки зеленого. Це залежить від стану природи чи душі.. Я і справді Вам безмежно вдячна, що так детально прочитали й проанаізували моє творіння. Хай Вам щастить і в конкурсі, і скрізь!

Душевно і з Любов'ю. До Рідної Землі, до всього Українства! За це можна пробачити усі дрібні вади. Дякую. Успіху на конкурсі!

Щиро дякую за коментар! Матимете час і бажання, напишіть і про дрібні вади, будь ласка. Я прийшла сюди за письменницьким досвідом. І Вам успіху на конкурсі!

"напишіть і про дрібні вади, будь ласка." В розмові автора з читачем давати довідку в дужках та ще й з зірочкою - якось канцелярно. І таких "довідок" в дужках у тексті забагато. Краще перефразувати. "...день 30 річниці Незалежності..." - правильно літерами - тридцятої, "льодом сипонуло по спині" - не дуже вдало, краще "по спині пробіглися крижані мурахи", "після відходу у вічність мого коханого чоловіка" - занадто пафосно, не віриться, що люди так із собою розмовляють, неповних 25 - треба словами, "А який приємний аромат розливався навколо!" Оповідь ведеться в теперішньому часі, тож краще розлився, або розливається. Від Адріана Іванчука і аж до Миколи Цегельського автор так захопився історичними довідками, що геть покинув сюжет і заходився описувати як тихо плине Серет (те, що це річка, читач має здогадуватись), і палац Голуховського, і австрійську сосну, і печерну церкву, і неоготичний костел, і православну церкву. продовження див. далі

...продовження...Якщо слідувати логіці сюжету, то вони всі теж прийшли на світло квітки і музику бандур. "бо знайдений вами цвіт папороті запалює іскри нових талантів (про них буде окрема розповідь)" - це ГГ кому обіцяє? "блискітками стікало із моїх зелених очей, змінюючи їх відтінок" - як вона це побачила? буде завжди молодим і здоровим" зі своєю родиною. - мабуть, лапки треба перенести на кінець речення, Глюк? - жаргонізм, що вибивається з загальної мови твору. Краще "Що за мара?!" Ну, думаю, досить. Не все, але основне. Нажаль, сайт не дає змогу нормально цитувати, довелось руцями переписувати.